«Людям в складних ситуаціях є куди звертатися по допомогу», — заступниця Мукачівського міського голови про доступні в громаді соціальні послуги

Від реактивної допомоги тут перейшли до раннього виявлення, профілактики й підтримки родин ще до того, як складні життєві обставини стають кризою. У громаді розвивають соціальний супровід, денний догляд для дітей з інвалідністю, мобільну бригаду протидії насильству, запускають підтримане проживання й послугу раннього втручання.

Ми поспілкувалися із Юлією Тайпс, заступницею Мукачівського міського голови про те, які послуги сьогодні найбільш потрібні, з якими викликами стикається система й чому про проблему важливо говорити й звертатися по допомогу.

— Як за останні 2–5 років змінилася система соціальних послуг у громаді?

— За останні 2–3 роки соціальна сфера змінилася радикально на державному, обласному й рівні нашої громади.

Ми перейшли від реактивної допомоги до раннього виявлення, профілактики, підтримки та стабілізації сімей.

Соціальні послуги — це допомога родинам долати труднощі, бути самозарадними й економічно активними.

Тому сьогодні працюємо не лише із сім’ями, які опинилися в кризових ситуаціях, а й із тими, хто потребує підтримки, щоб складних ситуацій можна було уникнути: з батьками, які самостійно виховують дітей, сім’ями військовослужбовців. Підтримуємо прийомні й патронатні сім’ї, що виховують дітей, які назавжди або тимчасово залишились без піклування батьків, мають травматичний досвід.

Це можливо завдяки активній міжвідомчій взаємодії. Відповідальність має бути спільною і не може покладатися лише на управління соціального захисту чи Центру надання соціальних послуг. Це комплексна підтримка, що об’єднує освіту, медицину, соціальний і правовий захист, ювенальну превенцію і Службу в справах дітей.

— Які послуги сьогодні найбільш потрібні в громаді?

— На жаль, досі однією із послуг, що має найбільший попит, залишається соціальний супровід осіб і сімей, що опинилися в складних життєвих обставинах. У межах соціального супроводу фахівці працюють із кожною сім’єю індивідуально: складають план підтримки, допомагають з оформленням документів і пільг, сприяють пошуку роботи чи житла, надають психологічну підтримку, скеровують до медичних закладів, допомагають із реструктуризацією заборгованостей і розв’язанням інших нагальних питань.

Послугу можуть отримувати родини внутрішньо переміщених осіб (далі — ВПО), батьки, що самостійно виховують дітей, сім’ї військовослужбовців, ветеранів, родини, у яких один із членів родини зазнав проблем зі здоров’ям тощо.

Другою за кількістю звернень є послуги підтримки людей з інвалідністю, зокрема послуга денного догляду дітей з інвалідністю. Послуга передбачає перебування дітей у безпечному просторі, де вони можуть розвиватися, спілкуватися з однолітками, знаходити друзів, отримувати позитивні емоції та новий досвід у щоденній взаємодії. Протягом дня діти перебувають у центрі під наглядом фахівців, залучені до занять і активностей, які відповідають їхнім потребам і можливостям. Водночас ця послуга є важливою підтримкою і для батьків — часто це єдина можливість на кілька годин передати дитину під нагляд компетентних фахівців і використати цей час для роботи чи вирішення інших нагальних потреб.

Минулого року ми запустили соціальне таксі — уперше в громаді. Воно має попит, адже ми працюємо не лише в місті Мукачеві, а й у 17 прилеглих селах, які входять до територіальної громади. Робота соціальних фахівців і служб охоплює як місто, так і сільську місцевість.

Залишається актуальним догляд за літніми людьми. Також зростає потреба в психологічній підтримці військових родин, родин ВПО і дітей, робота з кривдниками та підтримка постраждалих від насильства.

— Які нові соціальні послуги з’явилися в громаді останнім часом?

— У нас діє послуга супроводу під час інклюзивного навчання. Це соціальна послуга, яка дозволяє дитині навчатися у звичайній школі й отримувати достатньо уваги від педагогів. Фахівець/–чиня, який/-а постійно перебуває з дитиною під час навчального процесу, стежить за харчуванням, допомагає пересуватися й відвідувати потрібні місця, навчає орієнтуватися в просторі, супроводжує дитину й наглядає за нею в закладах освіти, під час екскурсій, навчальних поїздок тощо.

Відносно новою є мобільна бригада протидії насильству, яка оперативно реагує на випадки домашнього чи гендерно зумовленого насильства. Вона надає екстрену та планову психологічну, соціальну та правову допомогу постраждалим.

Працює також послуга життєстійкості, яку надає Рада жінок Донеччини. Послуга поєднує психологічну, соціальну й освітню підтримку та доступна кожному мешканцю громади, допомагає їм залишатися емоційно стабільним і знаходити опору навіть тоді, коли зовнішні обставини складні або непередбачувані.

Окремий напрям — розширення психосоціальної підтримки: кризове реагування, превенція, інформування про можливості отримання соціальних послуг і швидке реагування на соціально зумовлені події.

— Які соціальні послуги ви плануєте запустити або розвивати найближчим часом?

— Ми плануємо впровадити в громаді послугу підтриманого проживання. Вона передбачає надання місця для проживання, підтримку розвитку навичок самостійного життя, організацію медичного патронажу, допомогу у веденні домашнього господарства та створення умов для щоденної життєдіяльності. Зараз реалізуємо спільний проєкт з Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців (далі — УВКБ ООН) у співпраці з громадською організацією «Регіон Карпат-Ніка». Громада надала приміщення для ремонту й бере на себе зобов’язання забезпечити персонал, оплату комунальних послуг і подальшу реалізацію цієї послуги. Для нас це пріоритетний напрям, якого раніше в громаді не було. Плануємо запустити його до кінця травня.

Також впроваджуємо послугу раннього втручання — це підтримка сімей із малюками віком до 4 років, які мають інвалідність, порушення розвитку або перебувають у групі ризику їх виникнення. Уже маємо сертифікованих спеціалістів, які пройшли навчання та супервізію, створили міжвідомчу команду. Вони працюватимуть із реальним життям сім’ї: допомагатимуть зробити щоденні ситуації більш передбачуваними й зрозумілими для дитини. Плануємо запустити послугу з березня.

Окремий напрям — розвиток цифрового сервісу на кшталт онлайн-навігатора, який дасть змогу швидко знайти інформацію про потрібну послугу та оформити запит на неї.

Також хочемо розширювати сімейні форми виховання: родини опікунів / піклувальників, прийомні сім’ї і дитячі будинки сімейного типу (великі прийомні сім’ї). Зокрема пріоритетним є збільшення кількості патронатних сімей — послуги з тимчасового догляду, виховання та реабілітації дитини (зазвичай до 3–6 місяців), яка опинилася в складних життєвих обставинах або залишилася без батьківського піклування. Наразі маємо дві патронатні сім’ї, але запит на тимчасове влаштування дітей більший. Дізнатися про можливості прийняти дітей в родину і державну підтримку таких сімей можна у Службі у справах дітей.

— Куди мешканцям звертатися, щоб отримати підтримку або дізнатися про доступні послуги?

— Насамперед людина може звернутися до Центру надання соціальних послуг — це перша структура, куди варто йти за соціальною послугою. Також можна звернутися до Управління соціального захисту.

Звернутись туди можна фізично або телефоном: пл. Духновича Олександра, 2, +380 31 31 54 290 (Центр надання соціальних послуг), +380 31 31 34 690 (Управління соціального захисту).

У селах громади працюють старости та фахівці ЦНАП, які можуть проконсультувати або прийняти заяву на отримання послуги.

Найважливіше — не мовчати. Про проблему потрібно говорити й звертатися по допомогу. Можливості є, потрібно лише зробити перший крок.

Також уся інформація зібрана на сайті міської ради.

— Наскільки соціальні послуги доступні для всіх мешканців громади, зокрема для жителів сіл?

— Ми вже говорили про соціальне таксі — ним можуть користуватися всі мешканці громади, незалежно від того, проживають вони в місті чи в селі.

Так само мобільна бригада підтримки постраждалих від насильства працює без обмеження за місцем проживання.

Наші фахівці регулярно виїжджають у старостинські округи, зустрічаються зі старостами та працівниками на місцях, щоб почути потреби й надати необхідні послуги.

Водночас є послуги, які передбачають різний формат. Наприклад, для денного догляду дітей з інвалідністю потрібно доставити дитину до центру. Натомість догляд за літніми людьми передбачає виїзд фахівців додому. Тобто послуги мають комбінований формат: фахівці виїжджають, реагують на запити й працюють безпосередньо з людьми.

— Які ще системні виклики заважають розвитку й масштабуванню послуг?

— На жаль, у нас зберігається брак фахівців у соціальній сфері й ті, хто працює зараз, не можуть повністю покрити потребу громади. Також для запобігання вигоранню людей в цій професії важливо дбати про їхню ментальну та психологічну стійкість.

Ба більше, роботу в соціальній сфері не завжди вважають престижною або належно оціненою, особливо якщо порівнювати з європейськими країнами.

Якщо ми рухаємося до Європейського Союзу, потрібно змінювати ставлення ще зі шкільного віку — пояснювати, що це професія, яка заслуговує поваги. Це люди, які роблять усе можливе, щоб суспільство жило безпечно й стабільно.

Окрім кадрового дефіциту й вигорання, соціальна сфера не завжди достатньо профінансована. Важливо доносити депутатам і громаді, що підтримка соціальної сфери — це інвестиція в майбутнє суспільства.

Через війну зросла кількість складних соціальних кейсів і це також серйозний виклик. Зросла кількість дітей у складних життєвих обставинах. Збільшилася кількість випадків насильства. Побільшало роботи із сім’ями військових, загиблих, тих, хто перебував у полоні або зник безвісти. Це дуже чутлива й складна робота, з якою не завжди можна швидко й правильно впоратися.

— Що допомагає розвивати систему соціальних послуг? На що ви опираєтеся?

— Найбільша опора — це люди, які працюють у цій сфері. Попри обмежене фінансування й професійне вигорання, вони віддано виконують свою роботу й реагують на потреби громади.

Також важливою є політична воля керівництва міста і депутатів, які розуміють, що соціальна сфера — це не другорядний напрям, а спільна відповідальність.

Розвиток соціальних послуг тримається на тих, хто працює в системі, на людях, які потребують допомоги, і на тих, хто підтримує ці зміни.

Наша громада також активно співпрацює з міжнародними фондами й донорами для розвитку соціальних послуг.

ЮНІСЕФ — один із ключових партнерів. Завдяки підтримці ми запровадили послугу денного догляду та послугу асистента дитини.

Ми також співпрацюємо з УВКБ ООН — за їхньої підтримки облаштували кризову кімнату для постраждалих від насильства й впроваджуємо послугу підтриманого проживання.

Співпрацюємо з Міжнародною організацією з міграції — наразі реалізуємо інфраструктурний грантовий проєкт із будівництва ветеранського хабу.

Водночас громада інвестує власні кошти в соціальну сферу. До кінця червня плануємо завершити створення «соціального містечка» — це буде центр надання соціальних послуг, денний центр для постраждалих від насильства та зелена кімната. Фактично це стане «єдиним вікном» отримання соціальних послуг. На реконструкцію та облаштування громада виділила 16 мільйонів гривень.

Ми також співпрацюємо з іншими фондами та містами-побратимами. Це поєднання місцевих ресурсів і міжнародної підтримки дає змогу системно розвивати соціальну сферу.

— Якою ви бачите систему соціальних послуг через 3–5 років?

Система має бути людино- й дитиноорієнтованою. Ми не можемо розглядати людей як «клієнтів» чи «отримувачів послуг» — у центрі має бути дитина й людина.

— Потрібно розширювати цифровізацію всіх соціальних послуг і забезпечувати їхню доступність.

За ці роки в соціальній сфері зроблено багато. Не все було безпомилково, але ми вчимося, адаптуємося до потреб людей і громади та продовжуємо рухатися вперед.

Хочу окремо звернутися до своїх колег — очільників інших громад: не сприймайте соціальні послуги як другорядну сферу. Це основа людського капіталу.

Почніть з аудиту потреб своєї громади й слухайте людей. Кожен із нас може опинитися в складних життєвих обставинах і потребувати допомоги. І тоді не допоможуть ні земля, ні майно, ні дороги чи асфальт — лише людський соціальний фактор.

Матеріал підготовлений у межах проєкту, який реалізується Львівським Центром соціальних послуг «Джерело» та ЮНІСЕФ UNICEF Ukraine у громадах Львівської, Волинської й Закарпатської областей у межах програми ЮНІСЕФ «Кращий догляд для кожної дитини».