На Виноградівщині люди бідкаються: урожай полуниці цього року видався не надто вдалим

Кожне село Виноградівського району славиться невтомними трударями. Люди, не покладаючи рук, вирощують різні овочі та фрукти. Запашними полуницями завойовують ринок Широке та Букове. Якщо в першому селі градом збило всю городину, то Букове понесло менші збитки. Журналісти завітали в це мальовниче село, аби дізнатися масштаби завданих їм збитків і вивчити ринок збуду червонобокої ягоди.

У сімї Чейпеш на городі якраз кипіла робота. Господиня Зіта Іванівна зазначила, що ягоди в їх селі садять вже не одне десятиліття. Тож і вони з чоловіком йдуть в ногу з односельцями. Зіта ніде не працює, чоловік Яків Вікторович їздить на заробітки. Допомагають їм доглядати за городом мама молодої жінки Ірма Михайлівна, яка працювала кухарем у санаторії «Теплиця», а зараз на заслуженому відпочинку, та донечки – 12-річна Зіта та 11-річна Каріна.

– У нас 20 соток присадибної ділянки засаджені саме полуницями, бо в селі вважають, що іншу городину садити не вигідно. Та й звикли з роками до цієї роботи, а трудитися треба немало. Якщо за полуницями добре доглядати, то й плоди гарні будуть, і врожаєм рясним порадують. Оце у нас двохрічні саджанці сорту «Маршал». Вони врожаять навіть вже у перший рік після висадки, а садять їх, як відомо, у липні-вересні.

Періодично саджанці вироджуються і їх треба поновлювати. Кожні два роки бажано скосити, аби навесні виросли молоді та здорові пагінці. Є сорти, які рясніють плодами і по 10 років поспіль, а деякі треба поновлювати частіше. Обробляємо лише від ґрунтових шкідників одразу після посадки. Коли починають цвісти – підстеляємо листям, аби плоди були чистенькі. Головне – полоти 2-3 рази на рік, а то й більше. Проте рік на рік не приходиться. Цей був не дуже сприятливим для червонобоких: град побив, дощ підмочив. Перший врожай цього року збирали 5 травня, але не багато.

Перший хороший зрив для реалізації був 16 травня і реалізували по 25 грн. за кг. Здаємо оптом переважно на ринках Львова або вдома перекупникам. Другий зрив був 570 кг., а після граду – менше. Минулого року перший врожай збирали 23 травня, аби саджанці не постраждали від засухи, ми поливали (встановили крапельний полив). Можливо врожайність прискорило агроволокно, яким вкрили навесні перед заморозками. А в декого із односельців значна частина пагонів тоді повимерзала.

Маргариту Бігун ми зустріли на придорожньому стихійному ринку.

– Цей рік видався не надто вдалим для селян. Спочатку запізнілі морози «прорідили» городину. Потім те, що не вимерзло, збило градом. Та ще й хрущі поприкусували цілі кущики ягід із ще недозрілими плодами. У моєї дочки в Широкому 40 соток полуниць град за лічені хвилини зрівняв із землею, так само і картоплю, цибулю, квасолю, що висадила для власного вжитку. А в неї трійко діточок, один і них – інвалід. Вона працює в «Теплиці» молодшою медсестрою, а чоловік не раз повертався із заробітків незадоволений – виконану роботу оплатять лише частково.

У мене із 6 соток – одне відро, та й те не можу продати. Тепер оптовики збивають ціну по 12 грн. за кг. Якщо раніше я збирала із своєї ділянки до 90 кг. за один зрив, то тепер – 6,5 кг. Холодні ночі + 6-11 градусів Цельсія для теплолюбних полуниць – то мізер. Ми коли вранці збирали врожай – аж в руки було холодно. Ось (показує руки – Авт.) – поліартрит собі заробила, а доходів – мізер. Обприскуємо лише Актарою від шкідників, а от якщо бачимо, що листочки починають скручуватися від хвороби – одразу вимикаємо цілі кущі і на їх місце висаджуємо нові. Підживлюємо лише коров’ячим навозом. Тож це – екологічно чистий продукт.

Щодо овочів – все висаджуємо для власного вжитку аби вижити. Бо я народила і виховала 6 дітей, маю тридцять років трудового педагогічного стажу, 8 із яки була головою сільської ради, і отримую від держави 1300 гривень пенсії. Чоловік хворіє (переніс інсульт), тому у нас одна пенсія йде на ліки, з іншо, після того, як повиплачуємо комунальні послуги, залишаються копійки. От і живіт, як знаєте. Надію мали на полуниці, та й ті дощем змило, градом збило. Обіцяли виплатити компенсацію по категорії «діти війни», та й ті гроші вже рік «застряли» в «собезі». Хліб печу, бо виходить дешевше. Раніше тримали поросята, курей, гусей, зайчиків, а зараз – ні, бо зерно купувати – пенсії не вистачить.

Наталія Кобаль, Новини Виноградівщини