Під загрозою знищення цілющі мінеральні джерела Закарпаття

Особливо цінні та унікальні природні лікувальні ресурси рідко зустрічаються на території України і є особливо сприятливими та ефективними для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

"Лужанська" аналогів в Україні взагалі не має. Її прирівнюють до всесвітньо відомої грузинської "Боржомі". Унікальність "Лужанської" та її загальнодержавне значення підтверджено постановами Кабінету Міністрів України, іншими чинними документами. Тобто цінність мінеральної води ніхто не заперечує, але й до збереження бульбашкового скарбу представникам влади, які в першу чергу мали б охороняти державні багатства, нема діла.

Чому? Та через те, що чимало сьогоднішніх посадовців заплющують очі на численні порушення з боку Солочинської сільської ради, бо володіють земельними ділянками на цих природоохоронних територіях.

Але невже власники землі не переймаються тією очевидною реальністю, що без мінеральної води їхні наділи втрачають свою цінність?!

Спершу наведу тільки один факт: за протоколом Державної комісії України по запасах корисних копалин кількість унікальної мінеральної води Голубинського родовища зменшилися більш ніж удвічі. Якщо наприкінці 70-х років її дебет був затверджений ДКЗ СРСР в кількості 150 кубічних метрів за добу, то зараз... лише 60. Ця тенденція стосується всіх без винятку свердловин

Голубинського родовища, які експлуатуються санаторіями „Кришталеве джерело" та „Квітка полонини", а також заводами з розливу всесвітньо відомої мінералки в пляшки ТОВ „Маргіт" та ВАТ „Свалявські мінеральні води".

Протягом останніх років ліцензіати, спеціалізовані організації, науковці, комісії, ЗМІ, громадськість краю б'ють на сполох про ймовірну втрату цінного мінерального ресурсу. Офіційні висновки фахівців про зменшення „Лужанської" шокували всіх ще кілька років тому. Було оприлюднено й причину: хаотична незаконна забудова площі, де формується лікувальна вода. Спеціалісти пояснювали: родовище в еколого-гідрогеологічному плані не захищене з поверхні. Незалежна міжвідомча урядова комісія в 2006 році констатувала: „Техногенне навантаження, у тому числі будівництво об'єктів, не пов'язаних з лікувально-оздоровчими цілями або розробкою родовища, може порушити водний баланс родовища...". Згодом – висновки Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду: „Незаконна забудова на Голубинському родовищі мінеральних лікувальних вод вплинула на зменшення дебету на всіх свердловинах, забудова може призвести до забруднення, що призведе до знищення родовища". Такі ж висновки і державної організації "Західна інспекція державного геологічного контролю за веденням робіт з геологічного вивчення та використання надр".

Перші спроби забудови родовища загальнодержавного значення розпочалися ще в 1991 році, але тоді спільними зусиллями всіх відповідних служб незаконний процес було зупинено. Через рік, після створення Солочинської сільської ради, землю у межах охоронних зон родовища було розпайовано, передано у приватну власність, а ще з часом – на сесіях сільської ради змінено цільове призначення землі: з сільськогосподарського на будівництво. Не зважали представники самоврядного органу навіть на те, що згідно із законодавством площі залягання корисних копалин не можна передавати у приватну власність. Навіть якщо, до прикладу, земля виділяється для ведення сільськогосподарських робіт, то забороняється застосовувати отрутохімікати чи здійснювати будь-яку діяльність, яка зашкодила б родовищу. А ось забудова площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення, а також будівництво на ділянках їхнього залягання споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, згідно із Кодексом України про надра, допускаються у виняткових випадках лише за погодженням з відповідними геологічними підприємствами та органами державного гірничого нагляду.

На землі, у надрах якої формується цілюща мінеральна вода, розпочалося масове будівництво. Звісно, без жодних відповідних дозволів та погоджень. Незважаючи на неодноразові звернення ліцензіатів, адміністративних та правоохоронних органів, триває грубе порушення законодавства про надра, курорти тощо. Наразі на землях Голубинського родовища зведено понад 30 різних, від одно- до п'ятиповерхових, споруд. Ремонтні та будівельні роботи тривають щоденно, незважаючи на офіційні заборони. Час від часу на місце хаотичної забудови навідуються ті чи інші комісії. Але, на диво, під час їх прибуття на будівельних майданчиках – жодного робітника, ніякої техніки. З висновком "все спокійно", уперто проігнорувавши факт, що з часу їхнього попереднього візиту на тій чи іншій будівлі з'явилося ще кілька поверхів, контролюючі органи повертаються в свої кабінети. Дивує й позиція Закарпатського обласного управління земельних ресурсів, яка полягає у свідомому "небаченні" порушень вимог земельного законодавства. Ще в 1992 році їхній колега, тодішній начальник управління земельних ресурсів у Закарпатській області Василь Шимон у листі № 564 від 27.08.1992 року зазначав: "Виділена земельна ділянка під індивідуальну забудову Голубинською (на той час. – Авт.) сільською радою народних депутатів знаходиться в охоронній зоні діючої свердловини Голубинського джерела вуглекислої мінеральної води, що суперечить існуючому законодавству. Згадану земельну ділянку можливо використовувати для вирощування сільськогосподарської продукції, а не під забудову". Ще тоді головний землевпорядник області попереджав посадовців Свалявської РДА та сільської ради, на території якої знаходилося джерело, про те, що подібна діяльність на землях оздоровчого призначення забороняється, бо суперечить їх цільовому призначенню і може негативно вплинути на природні лікувальні фактори цих земель.

Однак про бодай дещицю елементарної совісті чи виконання посадових обов'язків говорити в цьому випадку не доводиться.

Тож українська нація може позбутися виняткового лікувального чинника. Свого часу науковці попереджали про ймовірність втрати єдиної в державі алергологічної лікарні в Солотвині. Питання про порятунок шахти понад десятиліття безрезультатно дискутувалося на нарадах різних рівнів. Нині мільйони українців та громадян інших держав залишилися без ефективного лікування. Буде пізно, коли ми нарешті усвідомимо істинну цінність природних ресурсів нашого краю та потенціалу, яким володіє регіон і який міг би забезпечувати стабільне благополуччя мешканцям Закарпаття.

Без основного лікувального фактора – мінеральної води – яким чином діятимуть оздоровниці? Сотні людей, які сьогодні працюють у пріоритетній в області санаторно-курортній галузі, на мінзаводах тощо, залишаться без робочих місць. Відбудеться занепад інфраструктури навколо оздоровниць. Не потрібно бути економістом, аби передбачити, що район зокрема та країна загалом будуть позбавлені стабільного соціально-економічного поступу. Так, наприклад, лише за минулий рік санаторій "Квітка полонини" сплатив майже 6 млн. гривень податків. Цьогоріч ця цифра сягне за вісім мільйонів. Планували з часом збільшити кількість ліжко-місць в оздоровниці. Та вже сьогоднішній дебет мінеральної води цього не дозволить. Отже, про перспективи розширення, розвиток санаторно-курортної галузі в Солочині, додаткові надходження до державної скарбниці можна забути.

А які надходження в бюджет від приватних готельних господарств? Максимум 200—300 гривень за місяць... Крім того, чимало з них у Солочині взагалі нічого не сплачують, бо, звісно, без дозвільних документів вони офіційно не запущені в експлуатацію. Свого часу закарпатські курорти "прославила" "Перлина Карпат". Але там хоч було кого притягнути до відповідальності. А якщо подібне трапиться в пансіонаті-привиді, якого, як мовиться, на карті села не знайдеш, бо формально він не існує, але реально процвітає і в ньому проживає 50—100 відпочиваючих?

Оцю свою публікацію прошу вважати зверненням до правоохоронних, податкових органів, екологічної служби та управління земельних ресурсів Закарпатської області. Сподіваюся на їхнє сприяння у виконанні стратегічно важливої державної вимоги щодо збереження природного ресурсу державного значення.

Павло Ганинець, головний лікар санаторію "Квітка полонини", заслужений лікар України,

голова комісії із земельних питань та раціонального використання надр Свалявської районної ради