Сонце допоможе Закарпаттю

Підвищення тарифів на електроенергію, блокада окупованих територій Донбасу, масштабна екологічна проблема підштовхують українців до пошуків альтернативних джерел енергії. Адже саме вітрова, сонячна та гідроенергетика можуть стати першим наріжним каменем до енергонезалежності.

Бо Закарпаття поки що залежне від енергоджерел інших регіонів аж на 90%. Саме таку величезну цифру навела у коментарі газеті «Панорама» начальник відділу розвитку інфраструктури департаменту ЖКГ, будівництва та інфраструктури Закарпатської ОДА Світлана Томинець. За її словами, електростанції нашого краю поки що забезпечують лише 10% від потреб області. Та велику долю у цій цифрі складає енергія від сонячних станцій, кількість яких протягом останніх років і справді зросла.

Бурхливий розвиток сонячної енергетики

Протягом останніх років на Закарпатті суттєво зросла кількість промислових сонячних електростанцій. Так, виконавчий директор групи енергетичних компаній «РЕНЕР» Андрій Ганзел розповів, що перші станції, які генерують сонячну енергію, почали з’являтись п’ять років тому. Саме у 2012 році у селі Ратівці Ужгородського району була введена в експлуатацію перша станція компанії, яка працює на сонячній енергії. Її встановлена потужність складає близько 5,4 Мегават (18972 сонячних модулів). Однак через рік, у 2013 році починає працювати більша за масштабами і одна з найбільших у Західній Україні Ірлявська сонячна електростанція, що неподалік Середнього, яка має ще більшу встановлену потужність – майже 10 МВт (41562 модулів). Така кількість енергії дозволяє забезпечити електроенергією увесь Великоберезнянський район. У тому ж році запрацювала й інша станція, розташована неподалік Ужгорода – Кам’яницька СЕС іншої компанії.

Та це був лише початок процесу переходу на альтернативні джерела енергії. Вже протягом останніх двох років на території Закарпаття з’являються ще дві нові електростанції. Так, біля обласного центру, в урочищі Табла у грудні 2016 року ТОВ «Інтеренерджі» ввела в експлуатацію станцію «Гута-2» потужністю 3,5 МВт (13 288). Масштабним проектом альтернативної енергетики є й будівництво групою «РЕНЕР» найбільшої станції у Західній України, яка розташована між містами Ужгород та Чоп, у селі Тийглаш. Остання СЕС ще будується і завершена лише третя черга будівництва. Але наразі ця станція вже може виробляти 7,93 млн кВт/год у рік.

Робота станцій дозволяє суттєво економити нині “традиційне” паливо. Підраховано, щоб отримати 1 млн кВт/год електроенергії, потрібно спалити приблизно 110-120 тис. метрів кубічних газу, або 6,7 тис. метрів кубічних дров, або 20 тис. тонн побутових органічних відходів, або 3,5 тис. тонн мазуту, або 2,6 тис. тонн дизельного пального. Усі ці природні ресурси можна зберегти при використанні сонячного, водяного чи вітрового потенціалу, одночасно уникнувши небезпечних викидів».

Підтримала колегу й директор ТОВ «Інтеренерджі» Юлія Листрова, яка у коментарі газеті «Панорама» розповіла про можливості та потенціал закарпатської сонячної енергетики. «Закарпатська область – дуже перспективний регіон для розвитку відновлюваної енергетики. Зокрема, це стосується вироблення сонячної енергії. Так, за даними Інституту відновлюваної енергетики потенціал відновлюваних джерел енергії області становить 3,27 млн тонн умовного палива при споживанні 1,29 млн тонн. Тож потенціал величезний, який складає аж 253%», – сказала Юлія Листрова.

Зараз об’єкти компанії, які працюють на ринку альтернативної енергетики краю, ще не є надрентабельними. Юлія Листрова звернула увагу на те, що середня окупність об’єкту сонячної генерації станом на кінець 2016 року складає 7-8 років. Однак, незважаючи на такий економічний результат, інвестори продовжують вкладати кошти і цікавитись закарпатським ринком. Андрій Ганзел зауважив, що якщо наразі у краї будуються нові сонячні станції, отже, інвестор бачить далеку перспективу місцевої енергетики. Спікери зазначають – увесь західний світ вже відмовляється від традиційної енергетики на користь альтернативної. Так, Франція і Німеччина відмовляються від старих АЕС, замінюючи їх генераціями відновлюваної енергетики, а енергетика Великої Британії лише на 9% залежить від вугілля.

«Наші ж ТЕС і АЕС також мають свій термін експлуатації і по суті правильно би було, якби Міністерство енергетики визначило чіткі терміни, коли ми маємо припинити їхнє використання. Єдине можливе енергетичне майбутнє – це збільшення частки відновлюваної генерації. А чи буде розвиватися ця галузь в Україні, вже буде залежати від різних факторів: які інвестиційні умови будуть створюватися на рівні держави і, зокрема, області, і наскільки населення регіонів буде готове приймати нові технології», – зазначила директор ТОВ “Інтеренерджі” Юлія Листрова.

Однак можна стверджувати одне: сприятливі географічні умови краю дають хороші перспективи розвитку сонячної енергетики на Закарпатті.

Державі не потрібно заважати інвесторам, – думка експерта

Енергетичний експерт Альберт Фельдман розповів газеті «Панорама», що наразі 5-6 компаній зацікавлені у розвитку альтернативної енергетики України у трьох напрямках: сонячній, вітровій та гідроенергії. Та головними факторами розвитку цієї сфери є не лише бажання та робота інвесторів, але й політична воля чиновників: «Державна система повинна не заважати, а сприяти і частково допомагати інвесторам розвивати цю галузь. Адже питання енергетичної незалежності країни вже стає нагальним, адже викопні ресурси витрачаються».
Крім того, експерт зауважив, що поєднання трьох згаданих видів енергетики дасть можливість західним областям України стати енергонезалежними від вугілля, яке виробляється в інших частинах України.

Альберт Фельдман також звернув увагу на сонячну енергетику, яка є найпростішим і найдешевшим видом генерації, який дає можливість економити на освітлюванні: «Подібні установки дають можливість раз і назавжди вирішити проблему освітлення вулиць , головних площ, авто- зупинок в малих населених пунктах. Саме такий спосіб допоможе заощадити кошти місцевих бюджетів».

Інший експерт Марія Яковлєва звернула увагу на бізнесовий аспект перспектив альтернативної енергетики: «Перспектива розвитку сонячної енергетики в Україні дуже гарна в будь-якому регіоні. В нас достатньо рівна кількість сонячного світла.

Умови для розвитку даного бізнесу надзвичайно привабливі, бо є велика компенсація стимулюючого тарифу. Це, з одного боку, є привабливим бізнес-фактором, а з іншого – є загрозливим та ризикованим. Голова Європейського Енергетичного Співтовариства пан Янез Копач саме на це звертав увагу на засіданні паливно-енергетичного комітету у Верховній Раді, наводячи приклади європейських країн, які спочатку приваблювали інвесторів високою компенсацією стимулюючого тарифу, а потім, коли така політика привела до банкрутства бюджету, вимушені були скасувати їх, що зразу відобразилося на довірі інвесторів. В нашій країні стимулюючий тариф на альтернативну енергію 150 євро на 1 КВт , а в Німеччині – 75 євро. Природні можливості України в розвитку сонячної енергетики дуже перспективні, але встановлення порядку, правил та балансу між усіма учасниками ринку енергетики є неврівноваженими, незбалансованими і, як свідчить практика, захищаючими інтереси когось конкретно, а не інтереси держави в цілому».

Насамкінець фахівці з енергетики зробили головний висновок: майбутнє – за альтернативною енергетикою, яка є вигідною як екологічно, так і економічно.