Вершник у рясі: у Берегові живе і працює священик-байкер

Він був одним з ініціаторів створення в місті клубу любителів-мотоциклістів “Берегівські сталеві вершники”.

За покликом серця отець Ярослав проводить богослужіння у греко-католицьких храмах Затишного та Великої Бакти, а за потягом душі у вільні години сповна віддається улюбленій справі – вдосконалює свого "залізного коня", який іменується "Honda Gold Wing" ("Золоте крило"), і насолоджується романтикою двоколісного життя.

Їх на Закарпатті лише троє священиків, які полюбляють швидку їзду на мотоциклах і культивують це захоплення-хобі. Крім берегівчанина о. Ярослава Маргітича, охоче сідлають свої крузери о. Михайло Малеш з Мукачева та о. Аттіла Сабов з Ужгородщини. Священослужителі підтримують дружні зв’язки і стосунки, діляться останніми надбаннями в даній сфері, за можливості разом виїжджають на "прогулянки".

Коли малому Ярославу виповнилось 11, батько, духівник-легенда о. Володимир Маргітич, якого у сан висвячував у сталінських таборах сам митрополит Йосиф Сліпий, купив хлопчині малопотужний мопед "Карпати". Скільки було радості! Відтак юнак пересів на "Мінськ", а потім престижну тоді "Яву".

Повернувшись з армії, Ярослав уже сам у 2005 році придбав "Хонду Сілвервінг". Сьогодні в Україні існує лише три такі екземпляри. Його ж "коня" купив один колекціонер паритетів з Києва. Нинішнього "сталевого друга" Ярослав Маргітич знайшов у Кракові й одразу закохався в нього – мотоцикл здатний розвивати швидкість понад 200 кілометрів. Отець Ярослав уже спробував довести спідометр до 185. "Золоте крило" надійно служить своєму господарю, а той постійно вдосконалює його.

"Запчастини замовляю з угорської фірми "Abay", що доступне у нас, шукаю у спеціалізованому магазині в Ужгороді, – розповідає отець Ярослав. – Більшість елементів своєї "Хонди" виготовив власними руками – оздоблення, боковини, сидіння, встановив радіо з антеною, оригінальний сигнал, автоматизував деякі регулюючі операції."

Захопленням батька перейнялись і старші діти: донька і син часто виїжджають разом з ним на повчальні екскурсії. Отець Ярослав на байку "проколесив" пів-України, майже все Закарпаття, визначні місця Угорщини, зокрема, пов’язані з духовною культурою, такі, наприклад, як Марія-Повч.

"Віряни спочатку насторожено поставились до мого захоплення, – ділиться священослужитель. – Але потім звикли і зрозуміли: всі ми люди й кожен має право на улюблену справу."

Ярослав Маргітич є також членом Товариства байкарів-священиків Угорщини. Їх у країні зараз близько 30. Стало традицією щороку останньої суботи липня проводити зліт любителів швидкої їзди "вершників у рясах". Готується до чергової зустрічі й священик-байкер з Берегова. До речі, на таких зібраннях завжди присутній Глава Угорської греко-католицької церкви, архієпископ-митрополит Фюлеп Кочіш.

У ці вихідні о. Ярослав разом зі старшими сином та донькою і майбутнім зятем Олександром побували на Дні села у Варах, чим викликали неабиякий ажіотаж: їх "сталеві коні" одразу обступили численні учасники свята – від дорослих до дітей, неначе з рогу достатку посипались запитання, прохання сфотографуватись на потужному "Золотому крилі".

Отець Ярослав нікому не відмовив.