Після важкої хвороби померла знана закарпатка
Днями у притисянському селі, як і очікувалося, відбулася велелюдна панахида – нарід зійшовся, аби відспівати прах своєї землячки Йолани Карлівни Шепи, яка внаслідок важкої недуги померла у Будапешті та спочиватиме у могилі біля свого чоловік на цвинтарі рідних Варів.
Скорботна інформація про те, що ця поважна краянка відійшла у потойбіччя після важкої хвороби, з‘явилася у соціальних мережах. Зичливій, чудовій, скромній і завжди веселій жінці, гарній господині, прекрасній дружині, ласкавій матері, турботливій бабусі було 82 роки. Вона народилася того ж місяця березня, що і її чоловік Василь Васильович, щоправда, він у 1931 р., а вона на чотири роки пізніше – у 1935-му.
А познайомилися у Варах, коли у 50-х сюди прибув головувати 22-літній красень-легінь із Бовтраді. Кохання між Василем і Йоланою зародилося з першого погляду – він вирішив осісти тут міцно та надовго, очоливши колгосп "Червоний прапор". Господарство-мільйонер зробило його кандидатом економічних наук, спорядило відтак на с/г дослідну станцію у с. В. Бакта, де став доктором, член-кором і академіком аграрної сфери. Обирався депутатом районної, обласної та Верховної рад України (двох сликань), він один із перших українських політиків таврував і критикував Віктора Медведчука з трибуни ВРУ. Відтак займав високі посади у АП Л. Кучми, і всюди відчував подих і надійне плече своєї незрадливої соратниці Йоліки (так зичливо називали її односельці та домашні).
Угорка за національністю, вона з українцем Шепою жила душа в душу – майже 60 довгих літ, пройшовши удвох багатюще на події та довге у часі життя. Фактично це була ціла епоха покійних на сьогодні Шепів, яка, як не прикро про це писати, завершилася.
З цього приводу на згадку приходить останній ювілей 2001-го, де вони на прикрашеній сцені у міському Будинку культури – громадськість масштабно вшановувала 70-річчя народного депутата ВРУ, тож листи, телеграми, статті та навіть книги про іменинника з Варів рясно засипали цю родину. Це торжество, друга частина якого проходила у ресторані "Білий камінь", скликало дуже багато відомих людей краю і навіть країни: навідалися генерал В. Дурдинець, екс-міністр Г. Удовенко, тодішні губернатори В. Балога, голова облради І. Іванчо, майбутній очільник КС А. Стрижак, інша керівна рать регіону та району. А привітання від спікера І. Плюща, яке зі сцени зачитав закарпатський артист Петро Матій, й взагалі додало шарму цій урочистості...
Треба сказати, що вони після цього знакового свята прожили відповідно по 10 і 16 літ – пана Шепи на стало у березні 2011 р., за три тижні до 80-річчя, а пані Йоліка померла цієї осені. Ось так завершився земний політ цієї зоряної та патріотичної пари – однієї з навідоміших і найпомітніших у краї другої половини минулого та першого десятиріччя нинішнього століть.
Зійшовши до академічних висот, ця глобального мислення людина кілька разів могла очолити навіть Закарпаття, його кликали на роботу у Київ на міністерські посади, у ЦК (закордонний відділ), але не хотів (можливо, не бажав) – міцно тримався рідних та обжитих місць і притисянсько-надборжавських Варів: знав, що тут завжди його чекає радісна та привітна дружина, колгоспний бухгалтер за фахом. Вона була опертям їхньої родини, подарувала сімейству Шепів двох синів – Юрія та Василя, яким також уже за шістдесят.
Перший – доктор медицини, живе у Будапешті, а Василь, кандидат економічних наук і екс-очільник Берегівського району, наразі берегівчанин – із дружиною (він жонатий удруге) виховують сина-школяра. Про це подружжя, яке, на жаль, навіки полишило ошатний і гостинний будинок у центрі села Вари, можна писати багато, але від цього вже нічого не зміниться.
Пам‘ять про привітну, уміхнену та гарну душею Й. К. Шепу, як і її чоловіка Василя Васильовича, залишиться у серцях багатьох, хто знав це варівське подружжя. Отже, поховання праху минулої суботи стало знаком прощання з цієї багаторічною мешканкою села, яка була лицем високої культури, інтелігентності, ввічливості, носійкою благородства та найкращих рис українсько-угорського жіноцтва.