Яким було Середньовічне Закарпаття

Історія Закарпаття дуже насичена на різноманітні події. Є історики, які розповідають про минуле нашого краю, але є люди, які її наживо відтворюють.

Одним із них є Олександр Шершун – голова Асоціації фахівців туристичного супроводу Закарпаття, представник Лицарського ордену святого Миколая, до якого входять активні закарпатці, які шанують епоху Середньовіччя і активно оберігають історію нашого краю, – пише газета "Панорама" в номері від 2 листопада.

– Скажіть, будь ласка, як і коли виник Лицарський орден святого Миколая?

– Першим засновником ордену був Йосип Бартош, людина, старанням якої ожив чинадіївський Замок Сент-Міклош. Історія цього ордену почалась у 2008 році.
Однак, минуло шість років, і до нього приєдналась чимала кількість ініціативних, креативних людей, які цікавляться історією Середньовіччя, цікавляться романтикою тієї епохи, лицарськими боями і т.д. І так, 19 грудня, у День святого Миколая, ми вдруге народились на цей світ.

– І чому Вас приваблює епоха Середньовіччя?

– Епоха Середньовіччя – це епоха контрастів. Це епоха відважних лицарів і відчайдушного романтизму. Це саме та епоха, яка у нас асоціюється із замками, з благородними лицарями, які заради дам йдуть на подвиги. Епоха Середньовіччя – це не спалення відьом і період інквізиції. Це був вже новий час після 16 століття. Середньовіччя – це була чи не наймирніша епоха. У період з 12 по 14 століття кількість великих військових конфліктів у Західній та Центральній Європі можна порахувати на пальцях однієї руки. Але це була і епоха важких часів, які у нас асоціюються і з складною гігієною. Нас ще приваблює Середньовіччя тим, що Закарпаття є одним із тих регіонів, у якому збереглось чимало середньовічних пам’яток. І в дитинстві ми живемо переважно цією епохою. Адже кожен з нас мріяв бути лицарем, який поборов якогось злого дракона. І в дитинстві мечем слугувала дощечка, а уявним – дракон.

– І яким було Середньовічне Закарпаття?

– Сутність Закарпаття, як тоді, так і зараз не змінилась. Закарпаття завжди знаходилось на стику цивілізацій. Якщо зараз кордон знаходиться на заході краю, то тоді кордон знаходився на північному сході на карпатських перевалах. І цей стик цивілізацій спричинив своєрідне злиття Заходу і Сходу. Так, наш край увійшов до складу Угорського королівства, яке створили кочовики, і яке згодом перетворилося у класичну європейську феодальну державу. Сюди, на Дунайську низовину, угорці запрошували французів, італійців, саксонців, які формували економіку і суспільне життя регіону і т.д. Саме тут створювались міста зі своїми муніципальними традиціями. Закарпатські міста також отримували право на самоврядування (на зразок Магдебурзького у сусідніх регіонах), як от Севлюш (нині Виноградів), Хуст, Мукачево, Вишково, Берегово. Тут збереглось чимало середньовічних пам’яток архітектури. От, наприклад, Середнянський замок, який, згідно з міфами, належав тамплієрам. Про тамплієрів у Середньому не говорив хіба що лінивий. Однак, якихось згадок про справжніх представників цього лицарського ордену не знайдено. Та все ж, підробні монети, ймовірно виготовлені у 15 столітті, були знайдені. Тож, можна сказати, що і тоді люди намагались займатись своєрідною середньовічною контрабандою. Тут протягом усього часу були навіть місцеві еліти, які протиставляли себе центральній королівській владі.

– Знаю, що Ви культивуєте середньовічні традиції на території Закарпаття. Ви створюєте різні свята з таким середньовічним присмаком. Розкажіть дещо про діяльність Вашого ордену?

– Ми розвиваємо середньовічну культуру. Зокрема, беручи участь у різноманітних святкуваннях історичної тематики, як от на фестивалях «Срібний Татош», День святого Мартина і т.д. Крім того, ми беремо участь у різноманітних середньовічних турнірах. Представники лицарського ордену святого Миколая були на змаганнях у Києві, Одесі, Львівській області, Меджибожі, Боярці, Тростянці, а також на міжнародних змаганнях у Литві. Також ми плануємо відправити представника ордену на змагання високого рівня у Москві. Як то кажуть, у логові свого ворога. Адже протистояння двох лідируючих країн на турнірах із середньовічного бою – України та Росії – є найпринциповішими. Достатньо лише пригадати фінальний бій «Битви націй» федерації HMB, де українці перемогли росіян у номінації 21х21. Безперечно, поганий той солдат, який не хоче стати генералом. Тому наші закарпатські лицарі братимуть участь у відборах, щоб потрапити до національної збірної України. Щодо мене, то за останній рік вдалося відвідати ряд фестивалів, як герольд (ведучий). Кожен із заходів запам’ятався по-своєму – масштабний і видовищний «Зов Героїв» у парку «Київська Русь» під Києвом, атмосферна «Стара Фортеця» у Тростянці, затишні турніри у Чернівцях та Луцьку. Сподіваюся, наступного року географія лише розширюватиметься як для мене, так і для учасників ордену.

– Дякую за розмову.