Сіобхан Бренфілд: "Ужгород став моїм другим домом"

Закарпаття стало другою домівкою не лише для іноземців з Європи чи країн пост-радянського простору. В Ужгороді можна помітити невелику, але дуже активну групу студентів, які навчаються на медичному факультеті Ужгородського національного університету.

Індія, Нігерія, Пакистан, Йорданія – це неповний список країн, звідки до міста над Ужем приїжджають вчитись молоді майбутні лікарі. Та їх об’єднує не лише любов до медицини, але й благодійність. Вони створили організацію «SMILE» (Студентська медична міжнародна ліга). Однією з активних студенток є Сіобхан Бренфілд. Вона родом з далекої африканської країни Зімбабве. Та протягом чотирьох років навчання вона для себе відкрила новий досвід, нові знайомства, нові традиції, нову країну – Україну. І саме з нею «Панорама» поспілкувалась про активне життя іноземних студентів.

– Розкажіть дещо про Вашу спільноту. Чим Ви займаєтесь?

– SMILE – це некомерційна студентська організація. У нашого об’єднання є три основні цілі:

1) Побудувати відносини між іноземними студентами та місцевими українськими студентами так, щоб ми могли гармонійно жити та дізнаватись про культуру один одного.

2) Оскільки більшість іноземних студентів навчаються на медичному факультеті, ми хочемо побудувати добрі стосунки з пацієнтами, з якими маємо справу, лікарняними відділами та українськими лікарями, які навчають нас. Тому що без цього ми не матимемо можливості здобувати досвід та працювати на практиці, як майбутні лікарі.

3) Ми також допомагаємо іноземним студентам інтегруватися в українське студентське середовище, суспільство. Як ви знаєте, коли з’являються нові студенти, то це інша мова та культура, і спочатку вона може бути складною.

На даний час до нашого комітету входять 10 осіб. Але з нетерпінням чекаємо зростання. Особлива подяка нашому декану Василю Васильовичу Калію, бо він підтримує всі наші починання. У нас заплановано багато заходів, до яких залучатимемо місцевих та іноземних студентів. І у нас є бачення того, що ми можемо досягти в майбутньому.

– Відомо, що Ваша організація займається і благодійністю. Які благодійні заходи Ви вже влаштовували і що у Вас у планах?

– В першу чергу, ми накопичуємо кошти, і виручку, яку отримуємо від наших фандрайзингових проектів, використовуємо для допомоги пацієнтам, які потребують ліків або допомоги. Також активно передаємо необхідне обладнання різним місцевим лікарням Закарпаття. Так, першою акцією стала допомога дітям, які лікуються в Ужгородській міській дитячій лікарні. Для цього студенти придбали та подарували лікарні сучасні медичні діагностичні прилади – інфрачервоний безконтактний термометр та пульсоксиметр, що вимірює частоту пульсу й насичення гемоглобіну киснем.

Ми також плануємо провести безкоштовну перевірку артеріального тиску та аналізу імпульсів для жителів Ужгорода у центрі міста навесні. Під час зимової перерви ми відвідаємо дітей-сиріт та плануємо заснувати англійський клуб для українських дітей, які хотіли б практикувати англійську мову та спілкуватися з іноземними студентами, щоб більше дізнатися один про одного та про різні культури.

– Ви є студенткою Ужгородського національного університету. Розкажіть, як Вам тут навчається?

– Мені дуже подобається вчитися в Ужгороді. Тут дуже добре середовище для навчання. По-перше, Ужгород – спокійне невелике місто. По-друге, наші викладачі навчають нас англійською мовою і роблять все можливе, щоб надати нам такі знання, які допоможуть нам у майбутньому стати кваліфікованими професійними лікарями.

Я тут вже чотири роки, і хочу сказати, що вражена тим, як медичний факультет іноземних студентів зріс за такий короткий проміжок часу. Бо коли я вперше прийшла сюди, було близько 300 іноземних студентів. Але зараз їх майже 800 осіб. Адміністрація та викладачі працюють над тим, щоб підвищити стандарти освіти та навчання добрих професійних лікарів.

– Як Вам Ужгород, Закарпаття? Що Вам тут подобається?

– Ужгород – це мій другий дім, який знаходиться далеко від батьківщини! Місто маленьке та красиве. Особливо навесні, коли все навколо розквітає, сонце затримується, і ми можемо насолоджуватися прогулянками вздовж берега річки Уж! Мені теж подобається зима, коли вона сніжить. Це так красиво. Я зустріла багатьох чудових місцевих людей, які стали і моїми найкращими друзями. Вони допомогли мені пристосуватися до нового середовища, навчали мене різним українським традиціям (які настільки відрізняються від моєї культури, але є цікавими), і, звичайно, вони познайомили мене з дуже смачною українською кухнею.

– Що Ви говорите своїм співвітчизникам про Закарпаття, Україну?

– Я завжди кажу їм, що це мій другий дім! Мама дуже хоче приїхати сюди в 2019 році, коли я закінчуватиму навчання. І мені кортить того моменту, коли зможу познайомити її з моїми українськими друзями, показати їй мій другий дім, показати їй різні мальовничі місця Закарпаття та України (особливо Львів, який є моїм другим улюбленим містом в Україні після Ужгорода).