Поранений мінометник – про причину трагедії на полігоні

Віталій Продун — один із військових 128 бригади Збройних сил, що постраждали від вибуху міни міномету «Молот» під час військових навчань на Рівненському полігоні. Загалом тоді загинули троє та дістали поранень 9 бійців. Віталій внаслідок вибуху отримав осколкові поранення ніг та спини. Зараз мінометник  проходить реабілітацію в госпіталі в Миколаєві.

За словами Віталія, подвійне заряджання міномета «Молот» – як стверджують в Міноборони – не могло стати причиною трагедії на полігоні. Він переконаний, що людського чинника в цій трагедії взагалі бути не могло, бо всі вимоги щодо техніки безпеки були витримані.

А от до слідчого експерименту військової прокуратури та до збору речових доказів вже після вибуху у військового є запитання.

Раніше заступник міністра оборони Ігор Павловський і заявляв, що слідчий експеримент на полігоні встановив – зброя і боєприпаси на час стрільб були технічно справні.

Про те що сталося 6 липня на Рівненському полігоні із перших вуст.

Читайте також:  Міномет вибухнув внаслідок подвійного заряджання, – Міноборони про причину загибелі трьох закарпатців

Як все сталося?

Вибухова хвиля мене відкинула на три метри. Я пригнувся й закрив вуха. На мені був бронежилет і каска, але вся спина та ноги буди в осколках. Фактично осколки потрапили туди, де не було захисту бронежилета, наприклад, біля ключиці та  попереку. Тим не менш, він мене врятував.

Після вибуху я встав і скинув бронежилет, намагався доповзти то на колінах, то, петляючи, в повний зріст. Перше питання: хто залишився живим, кому потрібна допомога? Біля мене лежав комбат – уже мертвий. Він був без бронежилета. Він не міг у ньому бути, бо працював з точними приладами, які мають магнітне відхилення, наприклад бусоль. Він просто не встиг його одягнути. Я коли працюю з бусоллю, теж постійно знімаю та одягаю бронежилет. Коли дали перший залп, командир перелаштував бусоль й перевіряв наводку.

Я дав команду: «Рації до мене». Щойно їх принесли – одразу впав, намагався дійти до машини. Був серйозний біль. Я викликав командира батальйону, він взагалі не зрозумів, що я йому казав. Усі думали, що це навчальна тривога. Передзвонює мій начальник штабу й питає, що сталося. Я сказав, що бачу лише сім поранених, з них – п’ять важкопоранених, інших – не бачу. Викликали медиків.

Поранені надали собі першу медичну допомогу, усі це зробили дуже чітко. Це неправда, що усі були перелякані, навпаки кожен добре знав свою роботу й діяв за алгоритмом. Згодом нас евакуювали, але одного хлопця не довезли – у нього шансів не було. В мене було трохи знеболювального, я собі вколов і товаришу дав.

Чи міг стати причиною вибуху несправний боєприпас?

Не було подвійного заряджання. Його не могло бути, адже три офіцери дивились в один міномет. Згідно з правилами, ми повинні кожен раз перевіряти наявність міни в стволі. Звісно, легше визнати, що там є людський фактор. Ніхто не хоче приймати те, що була проблема з боєприпасами. Чому саме з ними? Бо міна була 1979-го року. Детонатор в ній такого року заборонено використовувати. Чому, коли приїхала комісія, «випадково» зникли дві міни, натомість з’явилися детонатори 1984-го року?

Чому зникли документи командира батареї – акт технічного стану міномета, акт технічного стану боєприпасів, дозволи, допуски та інше? Вони зникли. Залишився лише бойовий наказ, декілька документів та карта, яку я сам малював. Тут залишається дуже багато запитань.