"Головне, щоб читач ставився з довірою до видання та хотів нас читати", – головред PMG.ua в інтерв’ю НСЖУ
Днями у редакції видань "Панорама Медіа Групи" побував голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко. Він поспілкувався з головним редактором інтернет-видання "PMG.ua" Іваном Гарагоничем.
Служба інформації НСЖУ опублікувала невелике інтерв’ю з їх розмови. Далі – мовою оригіналу.
Закарпатське обласне видання «Панорама» – нині одне з найуспішніших у регіоні. Читачі добре знають і полюбляють як друковану газету з однойменною назвою з понад 70 літньою історією, так і новинний сайт PMG.ua, сторінка якого тільки у Facebook має понад 47 тисяч постійних читачів.
За понад 15 років незалежності редакція довела, що можна успішно працювати і без «власників» та «співзасновників», а успішний продукт, що охоплює офлайн та онлайн простір, можуть створювати 5 працівників. Відзначимо, що багаторічним шеф-редактором тепер вже медіа-групи лишається Василь Гарагонич, який довірив своєму старшому сину Іванові маркетинг та розвиток ЗМІ.
Де шукають гроші на розвиток, як утримують передплатників попри постійне вимушене підвищення ціни на газету, про співпрацю з Укрпоштою, неважливість фахової освіти та вкрай потрібну журналістську солідарність розповідає головний редактор інтернет-видання "PMG.ua", що входить до "Панорама Медіа Групи" Іван Гарагонич в розмові з головою Національної спілки журналістів України Сергієм Томіленком.
– Власне, до рішення роздержавитися підштовхнули колишні співзасновники – Мукачівські райдержадміністрація та райрада, які на 2002 рік просто не мали коштів на утримання друкованого ЗМІ. Видання втратило своє приміщення. Та через суд вдалося добитися близько 150 тисяч гривень компенсації, за які було придбано нове приміщення – ним стали дві квартири, які після ремонту та переведення в нежитловий фонд перетворилися на редакцію, де нині і розташовані наші видання, – розповідає Іван Гарагонич.
Основні джерела фінансування для ЗМІ – це надходження від реклами, як блокової, оголошень, так і публікації іміджевих статей тощо. Крім того, редакція здає частину приміщень в оренду. А також у 2013 році видання відкрило перший і на сьогодні єдиний в Мукачеві прес-центр, який так само здає в оренду для проведення заходів.
За роки незалежності змінилася і друкована газета – «Панорама», яка була заснована далекого 1945 року. Замість 4 чорно-білих сторінок нині щочетверга виходить збільшене до 12 полос видання в кольорі.
Сергій Томіленко: - Нині все частіше доводиться чути від редакцій про скорочення обсягів, ви ж навпаки – збільшили і при цьому не зазнали збитків. Як це вдалося зробити?
Іван Гарагонич: - Ми змінили друкарню – нині друкуємося у Львові – у Закарпатті немає якісної друкарні. Колись, певне років десять тому, нас збирав губернатор, який обіцяв «побудувати друкарню». Зараз, звичайно, це не актуально. Тобто з технологічними можливостями, з тим, що доставка відбувається за день-два, у Львові, звісно, вигідніше друкуватися, тому що там є друкарня, яка чудово може підлаштуватися під наші потреби. І за вартістю їхні послуги виходять дешевшими, ніж друк на Закарпатті.
СТ: - Ще одна найбільша проблема для українських друкованих ЗМІ – це труднощі в співпраці з Укрпоштою…
ІГ: - От дійсно із поштою все набагато гірше. Дуже негативно на роботу впливає скорочення відділень. Наша газета виходить щочетверга, проте в кращому разі доставляється в суботу, або й узагалі у вівторок. Крім того, газета може спокійно загубитися, адже були випадки, коли видання їхало в іншу область, а ми не могли з’ясувати, де подівся тираж і де його шукати. Це абсурдно, адже читач чекає, що в четвер зранку він побачить газету на прилавку. А ти почуваєшся ні в тих, ні в сих, адже не зміг забезпечити нормальну доставку
СТ: - І в підсумку пошта все одно не визнає себе винуватою…
ІГ: - Так. І тут навіть не ідеться про компенсацію коштів виданню за затримку. Головне, щоб вони всередині змогли налаштувати процес, щоб все працювало нормально.
СТ: - А щодо тарифів загалом, читачі готові передплачувати газету, зважаючи на зростання ціни?
ІГ: - Зараз ціна за газету на рік – 228 гривень, тобто за півріччя – 114 гривень. Наскільки люди готові платити такі гроші? Ми мусимо придумувати якісь варіанти, аби не втратити свого читача. Газета – наш флагман, десятиліттями, і з 45-го року виходить. До нас приходять дідусі і бабусі, яким по вісімдесят-дев’яносто років і говорять, що тридцять-сорок років передплачують це видання. І лише через повагу до цих людей ми не можемо припинити існування газети. Тож щороку ми започатковуємо соціальну передплату – газету можна придбати на 20 % дешевше, але за умови, що передплачує пенсіонер, чи людина з інвалідністю, або ж учасник бойових дій тощо. Фактично, мова йде про редакційну передплату, таким чином тримаємо тиражі.
СТ: - А як щодо колективу – вдається при цьому виплачувати колегам достойну зарплатню?
ІГ: - Як би абсурдно не звучало, але журналісти не працюють за зарплату. Якби мої колеги працювали задля грошей, то пішли б на іншу роботу, де краще, але вони розуміють свою місію. Але таких людей не так багато і лишилося, таких ще треба пошукати. І при тому всьому, щоб люди настільки хвилювалися за свою роботу. У нас зараз виникла проблема з AMP-сторінками, тобто мається на увазі модифікованим мобільним варіантом сайту для пошуковика. Ми в себе таке запустили і все було класно, аж тут в один момент нам люди почали писати повідомлення, запитуючи, чи не змінився редактор, адже ці сторінки містять багато помилок. Згодом ми з’ясували, що то гугл включав перекладач і текст передавався некоректно. Після такої проблеми хвилювався я і хвилювалися мої працівники, які говорили, що вони представляють це видання і не хочуть виглядати дурнями, а натомість хотіли, щоб їх бачили фаховими, професійними людьми.
Кожен із нас дотримується думки, що рейтинги насправді не такі і важливі, натомість потрібно, щоб читач ставився з довірою до видання та хотів нас читати.
СТ: - А яка взагалі ситуація із журналістською спільнотою на Закарпатті? Є підтримка від колег, спілкування?
ІГ: - Тут, на жаль, також усе непросто. Журналістське середовище в більшості регіонів згуртоване. А в нашому регіоні все не так. Через те, що ти, наприклад, працюєш на Балогу, а я на когось іншого, ми не спілкуємося, бо різні табори підтримуємо. Немає солідарності серед колег і в підсумку самі ж від цього страждаємо. Адже, коли хтось зіштовхується із перешкоджанням професійній діяльності, утисками тощо, не має підтримку з боку колег, адже кожен сам за себе…
СТ: - Більшість ваших колег, які працюють у «Панорамі», – випускники факультетів журналістики?
ІГ: - Факультети журналістики, на жаль, випускають людей, які не мають того багажу знань, що необхідний для роботи в журналістиці. У мене є колеги, які не мають фахової журналістської освіти. І вони часом комплексують з цього приводу…
СТ: - До речі, в мене також немає профільно освіти, я фізик-математик, проте очолюю Національну спілку журналістів України…
ІГ: - Справді, не важливо, яку освіту ти маєш, головне наскільки ти займаєшся самоосвітою і можеш реалізуватися в професії. Це дуже важливо, адже допоки журналіст навчається, доти він і має шанс на розвиток. На жаль, більшість людей, які нині працюють в друкованих виданнях Закарпаття, знайшли свою стежину, протоптали її і не хочуть із неї сходити. Для них принизливо іти до рекламодавців і пропонувати замовлення – він же редактор. Але раніше ти був редактор зі штатом підлеглих людей, зараз ти редактор, який має бігати: тебе мають кормити ноги, ти маєш піти домовитися за рекламу, сам усе організувати, реалізувати і позакривати всі питання.
Так само і журналісти весь час повинні тримати планку і займатися саморозвитком. Колеги з наших видань постійно долучаються до різноманітних проектів, семінарів та тренінгів, що надзвичайно важливо для успішної роботи.
Довідково: газета «Панорама» має тираж орієнтовно 8 125 примірників.
"Панорама Медіа Група", крім сайту "PMG.ua" та газети «Панорама», періодично випускає рекламний тематичний довідник «Панорама+Бізнес».
Над всім трьома виданнями працює колектив із 5 осіб, а також наші численні позаштатні працівники.