Цього тижня віряни відзначатимуть одне із найбільших свят у році

7 липня християнська церква святкує Різдво Святого Івана Хрестителя. Так поєдналися традиційне народне свято Івана Купала і релігійне, Різдво Івана Хрестителя.

Коли Ісусу Христу сповнилося 30 років і він готувався уже до місійної праці задля спасіння людства, над берегами Йордану з’явився великий і останній пророк: Предтеча Месії, св. Іван Хреститель.

Народження його було чудесним: батьку Івана Хрестителя було знамення від небесного посланця про народження незвичайної дитини. Предтеча Господній був людиною суворого життя.

Жив він у пустелі, харчувався самими акридами (вид сарани) та медом диких бджіл. Таке життя загартувало його дух, звеличило душу, а всі тілесні бажання підкорило духовному прагненню любити Бога і бути готовим зносити всі труднощі і всяку небезпеку при самовідданому служінні людям. Він виховав у собі прекрасні якості свідомої людини: прямоту, відвертість, смирення і вимогливість, був далекий від будь-якого лукавства. Кожний моральний вчинок він називав у повній відповідності до його змісту без усякого лицемірства, не приховуючи правди. Він був самим собою на самоті, і в зустрічах з простим народом, і з великими начальниками. Однаково засуджував грішні вчинки кожного, хто б він не був: раб, воїн або цар. Як сказано в Євангелії, «було слово Боже в пустині до Івана» (Луки 3:1-2), яке закликало його на відкриту всенародну проповідь. «І він ходив по всій землі йорданській, проповідуючи хрещення покаяння для прощення гріхів» (Луки 3:3). Люди йшли на заклик проповідника – «Покайтесь, бо наблизилось Царство небесне!» (Матв. 3:2) – і, відкриваючи йому свої гріхи, хрестились у воді Йордану.

Так виконував Іван свою місію попередника Христа Спасителя, Його Предтечі, щоб зробити серця людей добрим грунтом для благовістя божественного миру й любові.

Чому люди охоче слухали проповідь Івана? А тому, що їхні душі давно прагнули таких слів, які мали б силу сколихнути свідомість, радісно збентежити розум, прояснити духовне життя.

Владний голос проповідника наполегливо кликав відцуратися усього лихого й гріховного, відкинути неправду, ворожнечу й ненависть, облишити все, що перешкоджає вступати в нове Царство Божої правди і благодаті. Проповідь Предтечі мала великий успіх. До нього приходили не тільки мешканці Єрусалима, а й люди з далеких країв. Його проповідь впливала і на простих людей, і на митарів, і на воїнів, і на гордовитих фарисеїв.

«Весь народ, що слухав його, і митарі, справдили волю Божу, охрестившись хрещенням Івановим» (Луки 7:29).

Проповідник великої любові закликав людей до милосердя, взаємоповаги, миру і правди. Багато людей, слухаючи заклики пророка, виправляли своє життя, покидали свої гріхи. Так вирівнював для Спасителя світлу дорогу до людських сердець оцей «голос волаючого в пустелі», як себе називав Іван, або «найбільший серед народжених жінками», як про нього згодом казав Христос (Луки 7:28). Сам Христос хрестився у Предтечі, хоч той перешкоджав цьому, знаючи, що то – Месія. Але Ісус відповів: «Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю праведність» (Матв.3:15).

Закінчив Іван Хреститель своє життя мученицькою смертю. Цар Ірод ув’язнив його, бо той привселюдно засуджував царя і його родину, а потім кат відрубав Предтечі голову. Цей сюжет не раз використовувався в мистецтві: юній царівні Соломеї, що танцювала перед Іродом і за підмовою своєї матері зажадала в нагороду смерті Івана Предтечі, подають на тарелі його відрубану голову.

Своїй невтомній праці проповідника залишився Предтеча вірним до останньої хвилини, коли меч ката перетяв нитку його праведного життя. І хоч від часу смерті Предтечі минуло вже 20 століть, та його постать до цього часу стоїть живою перед очима усіх християн.

Раніше видання розповідало про свята у липні – коли та скільки відпочиватимемо.