"Люба влада, в тому числі місцева, має бути прогресивною", – Еміл Ландовський

19 серпня 2020 року буде святкувати своє 80-тиріччя перший демократично обраний міський голова Ужгороду, легенда державоутворення, уродженець села Страбичово, що на Мукачівщині, Еміл Федорович Ландовський (1990-1994 рік).

З щирою повагою до Еміла Федоровича на зустріч виходить більша частина творчого колективу «Погляд Фазекоша»: Олексій Фазекош, Степан Сікора та Дарія Біловар.

В короткому телефонному блиц-інтерв’ю Степану Сікорі Еміл Ландовський відповів коротко на декілька запитання, які будуть більш широко «розшифровані» у відеоінтерв’ю «Погляд Фазекоша».

– Ваші ім’я дуже часто пов’язують з Віктором Медведчуком. Чому? Що Вас пов’язує?

– Скажу так, як був одним з тих, хто разом з Василем Онопенком, колишнім Міністром юстиції України, створювали першу Українську соціал-демократичну партію, яка була зареєстрована в 1994 році, в 1996 році партія була перейменована в Соціал-демократичну партію України (об’єднану). Працюючи міським головою міста Ужгорода я часто їздив в Німеччину і вивчав досвід німецьких соціал-демократів, їх ідеологію, структуру партій соціал-демократичного напрямку. На 13 з’їзді, нещасливе число,  (сміється, – прим. автора)  в 1998 році головою партії був обраний Віктор Медведчук.

Це така хронологія. Які у нас були стосунки з Віктором Медведчуком? Що нас пов’язує? Важко сказати. Мені здається, що стосунки були нормальні.  Для наочності приведу тільки один факт. На виборах у Верховну Раду України 28 березня 1998 року у списку кандидатів у народні депутати України від Соціал-демократичної партії (об’єднаної) в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі я мав тільки 48 непрохідне місце. Сьогодні у нас різні погляди на подальший розвиток України. В мене – продержавницькі, у Віктора Медведчука, якщо судити по пресі, – проросійські.

– Еміле Федоровичу, в 1990 році, ще до проголошення незалежності України, Ви стали першим демократично обраним міським головою міста Ужгорода і зберегли своє «крісло» до 1994 року. Це були важкі часи. Як Вам вдалося вистояти? Що найбільше запам’яталося?

– ГКЧП і гіперінфляція та розв’язання міжконфесійних проблем. Але давайте по черзі.

Ми провели достойно референдум, на якому понад 90 відсотків ужгородців висловилися за незалежність України та понад 70 відсотків – за «Самоврядну територію Закарпаття в складі України». Це цифри для тих, хто обвинувачує нас, закарпатців, в сепаратизмі.

Вдалося розв’язати міжконфесійні відносини, які могли вирости до громадських протистоянь. Греко-католикам був знову повернутий у власність Кафедральний собор, в якому зараз находиться резиденція Мукачівської греко-католицької єпархії, було розв’язане питання з будівництвом Кафедрального Хресто-Воздвиженського собору для вірників УПЦ МП.

200-400 відсоткова інфляція з’їдала всі кошти в бюджеті. Однак,  ми побудували дві школи, гімназію, чотири дитячі садки, родильний будинок, офіс для міського відділу міліції, будинок для афганців, понад 2800 квартир.

Ми, на початку 90-тих років, на моє переконання, зробили все, щоб Україна відбулася. Я вважаю, що якби мої наступники продовжили  працювати в такому напрямі, як ми починали, то ми пішли б значно далі у розбудові нашого міста, нашої держави.

– Кажуть, що у Вас два рідні міста: Ужгород, в якому живите і з яким у Вас пов’язані всі Ваші життєві досягнення, і Мукачево, з яким у Вас пов’язане дитинство і юнацькі роки. Що можете сказати про місто Вашої молодості?

– Знаєте, Степане Іллічу, коли дивлюсь інколи телевізор і чую: той мажор в ДТП вбив дитину, а той замішаний в скандальних оргіях, то в мене перед очима мукачівський «мажор», син Віктора Івановича Балоги – Андрій, який у 27 років став керувати Мукачевом, достойний син достойного батька. На мою думку, Андрій Вікторович уже переріс Віктора Івановича. Думаю, що шанований мною Віктор Іванович не обуриться (сміється, – прим. автора) за мої слова.

За останні п’ять років Мукачево бурхливо розвивається, і не просто розвивається, а в діях міської влади прослідковується певна логічна послідовність у розв’язанні проблем Мукачева. На скільки я знаю, більша частина міста має цілодобове водопостачання, проводиться реконструкція парків і скверів, асфальтуються вулиці приватного сектору і це, я добре знаю, досить складно. Адже, щоб заасфальтувати вулицю, необхідно, щоб кожен приватний будинок мав проведені газ, воду, каналізацію й електрику. А це складно, адже для цього не передбачені бюджетні кошти.

Андрію Вікторовичу респект за дуже вдалу реставрацію колишнього Будинку офіцерів і який зараз, як Палац культури і мистецтва, став родзинкою Мукачева.

– І на закінчення. Що Ви можете побажати владі міста Мукачева? І яку політичну силу Ви підтримуєте на рівні області?

– Люба влада, в тому числі і місцева, має бути прогресивною. Такою прогресивною людиною є молодий міський голова Андрій Балога, який, на мою думку, з великою перевагою у першому турі, повторно, стане міським головою. Це добре розуміють і його опоненти.  Можу побажати йому тільки успіху.

Відносно політичних сил на рівні області, ще не визначився. 

Степан Сікора, прес-секретар ГО «Центр журналістських розслідувань»