Зоя Темнохудова: "Збереження лісу потребує виваженої державної політики"
Закарпатський ліс – коштовна скарбниця України. Ліси займають 51,2 відсотка території області. Це найвищий показник в Україні. Але це й найбільша відповідальність за збереження цього народного скарбу.
Прикро, але й досі найбільша загальна проблема щодо Закарпатського лісу — це відсутність чіткої, послідовної і стратегічної державної лісової політики. Турбують проблеми приватизації чи неприватизації галузі, бюджетного фінансування чи нефінансування, питання функціонування галузевої системи — чи це має бути єдине підприємство чи мережа лісогосподарських підприємств. Тому й невідомо, як ефективно будувати лісгоспам внутрішню та зовнішню економічну політику. Наприклад, ціна переробників низька, проте лісівники змушені погоджуватися на такі умови, інакше продукція пропаде в лісі. Ще більша проблема – це незаконні вирубки лісу, що фактично призводить до втрати Україною свого біосферного потенціалу. Про надмірну вирубку лісів спонукають думати і катастрофічні паводки, які час від часу відбуваються в області.
Зоя Темнохудова, адвокат,
членкиня Ради адвокатів Закарпатської області,
помічниця народного депутата Віктора Медведчука
Звичайно, що незаконна рубка лісів та збут деревини, розкрадання і контрабанда лісоматеріалів стали для України серйозною проблемою не сьогодні і не вчора, але тим більше прийшов час ці проблеми нарешті вирішити. Нечітко прописані закони та масштабна корупція ще більше підливають масла у вогонь. Сьогодні реальний обсяг незаконних рубок в сотні разів перевищує офіційно зафіксований, який, за оцінкою Держлісагентства, становить 24,1 тис. куб. м. Це ще одне свідчення неефективного регулювання галузі, що призводить до злочинно нераціонального використання цього природного ресурсу.
Не можна не зупинитись й на тому, що ліс вже давно став «політичною» розмінною монетою. Багато хто з політиків постить у Фейсбуці фото з «голими» Карпатами і бідкається про тотальну «вирубку» лісів, але не те, що не знає проблеми, але й свідомо маніпулює інформацією. Лише лінивий не поширював апокаліптичних яскравих картинок із вирубок тропічних лісів Суматри, вітровалів Ясної в Словаччині, сельових потоків десь у Кабардино-Балкарії. Все це йшло під гаслом – «держава бариг нищить народне багатство». Це доповнювалося різними лозунгами: «Ліс їде в Європу, а ти?», «Норвегія відмовилася від переробки лісу». І вже ніхто не розбирався, звідки були фото вагонів із лісом, і що Норвегія відмовилася від імпорту і переробки тропічних порід деревини, а насправді, є одним із лідерів лісозаготівлі та переробки в Європі.
Щодо «апокаліптичних» картинок з «голими Карпатами», то хочу нагадати, що з цього приводу кажуть експерти. У часи між світовими війнами, коли Закарпаття було у складі Чехословаччини, лісове господарство велося у відповідності до наукових підходів, нормативно було встановлено, що річні обсяги заготівлі не мали перевищувати 1,2–1,3 млн куб. м. Власне, цих норм дотримуються і сьогодні. Однак, перші роки радянської влади на Закарпатті призвели до того, що в науковій літературі називається перерубами. В 1948–1956 роках рубали не встановлену норму, а в рази більше – 7–8 млн куб. м, ні про яку господарність і ощадливі підходи мова просто не йшла. Лише в 1964 році під тиском урядів Угорщини і Чехословаччини плани з вирубування лісів значно зменшили. Лише приблизно з 1995 року, і то, через економічну кризу, коли попит на деревину зменшився, рубки знову ввійшли в норму 1,2–1,3 млн куб. м. Зараз, через більш часті вітровали, можуть досягнути 1,5 млн куб. м, але, загалом, залишаються в межах приросту деревини. Також треба відзначити, що у зв’язку з такою попередньою експлуатацією лісів багато лісгоспів мають одновікову структуру лісів і можуть призначати в рубку ділянки, які недалеко стоять одна від одної, що і створює видимість тотальних рубок. Наприклад, у Рахівському районі щорічно рубається тисяча гектарів зі ста тисяч лісів. З одного боку, наче небагато – 1%, а з другого, тисяча лісосік по 1 га – це вже тисяча прогалин у лісах. Потім її знов посадили, приріст був уже менший. А зараз у горах росте деградоване, хворе третє-четверте покоління цих дерев, яке не витримує ні вітровалів, ні хвороб, ні потепління клімату. І це теж є величезною проблемою. Ці ліси всихають, втрачають свою цінність, рубати їх ніхто не хоче, бо треба будувати дорогу до лісосік, а це вже хворий, дешевий ліс, це економічно себе не виправдовує.
Зараз в усій Європі є епідемія короїда. Всі дружно перестали згадувати про стурбовану громадськість і просто рубають ліси, щоб не допустити великого поширення хвороб. Наприклад, німці лише в цьому році суцільними рубками вирізали 170 тисяч га лісів і ще задекларували 76 мільйонів куб. м пошкодженої деревини (приблизно в рік Німеччина заготовляє 40 млн куб. м лісу, Україна – 16 млн куб. м). При цьому вони позиціонують цей ліс як здоровий (бо своєчасно заготовлений), промисловість отримала великий додатковий ресурс, і вони отримують прибутки з переробки. Ми традиційно заховали голову в пісок, бо громадськість волає про вирубки, маємо 400 тисяч га хворих лісів і не збираємось їх рубати, бо ніхто не хоче ярлика «варвар». Це дуже непроста тема. Але я не лісівник, щоб фахово це описати, це публіцистичний виклад. Так що тотальна вирубка лісу – це образний виcлів, у який кожен вкладає те, що захоче.
Тобто коли кажуть про катастрофічне знищення лісів на Закарпатті, то це - кліше, яке досить часто використовують. Треба розуміти, що рубки проводяться у лісах промислового призначення або у експлуатаційних лісах. Це їхнє спеціальне призначення. Для них визначається розрахункова лісосіка, яка затверджується Міністерством екології. Цей затверджений об’єм деревини має вирубати кожен лісгосп.
В той же час існують й інші види рубки. Зокрема, санітарна. Її проводять з метою оздоровлення дерев. Тут вже ми можемо бачити іншу картину. Справа у тому, що такі вирубки не лімітуються законодавством. Говорити про те, відбувається рубка правомірно чи ні, навряд чи можна. Це треба перевіряти і надавати реальні докази. Проте тут можливі різні зловживання. Приміром, призначення санітарної рубки у абсолютно здоровому лісі. Але проконтролювати це практично неможливо! Бо коли ліс вже зрубаний, його вивезли, то надзвичайно важко визначити правомірність або неправомірність цього факту.
Потрібні глибинні дослідження, щоб розкрити ті схеми, які насправді існують. Наприклад, є схеми і маніпуляції у призначенні санітарних рубок. Це схеми заниження сортності деревини. Маніпуляції з аукціонами. Наприклад, з нашого боку продаються дрова, а виявляється, що з іншої сторони кордону купили круглий ліс або іншу деревину. Існуючі схеми насправді не такі прості, як видно з Фейсбуку.
Важливо і те, що в Україні розмір санкцій за "лісові" злочини не є адекватним та не змінювався з часу набрання чинності Кримінальним кодексом, незважаючи на збільшення обсягів незаконно добутої деревини протягом останніх років. Особливо це стосується розмірів штрафів за незаконну рубку лісу, які на сьогодні складають від 850 до 1700 грн. Крім того, немає механізми притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб, які причетні до незаконної лісогосподарської діяльності, хоч і існують, але використовуються вкрай рідко. Так, за весь 2019 рік по всій Україні працівники державної лісової охорони передали до органів поліції та суду 616 справ, що звичайно не відображає повністю картину катастрофи.
Однак удосконалення відповідальності — лише один із аспектів проблеми. Важливим законодавчим інструментом для боротьби з браконьєрськими рубками є посилення контролю за обігом деревини та запровадження системи електронного обліку лісу. Фіксувати усі рубки, в тому числі незаконні, в Україні збираються не один рік, проте необхідна система, впровадження якої почалось у 2013 році, досі належним чином не функціонує. Це при тому, що електронний облік деревини залишається чи не єдиним можливим способом ефективно відслідковувати рубки дерев у лісгоспах та їх подальше перевезення — як по країні, так і за кордон. Основною проблемою впровадження системи є те, що до неї включена лише частина лісокористувачів.
Подолання цієї проблеми унеможливить продаж нелегальної деревини, адже у спеціальних чіпах буде закладено всю необхідну інформацію про деревину: породу, назву сортименту, сорт, а також дані про те, коли і хто її зрубав. У результаті будь-яка колода без чіпу автоматично буде сприйматися як наслідок нелегальної рубки.
Таким чином, маркування деревини полегшить роботу лісовій охороні та працівникам правоохоронних органів з виявлення незаконно добутої сировини. В ідеалі після повного впровадження системи продати дерево без чіпа та відповідних документів буде неможливо.
Ускладнить продаж краденого лісу і система сертифікації сировини. Сертифікат буде гарантією не лише екологічності деревини, але й підтверджуватиме, що вирубка лісу не була самовільною. Також сертифікація дасть можливість покупцю та фіскальним органам зрозуміти, звідки прийшов товар та хто його реалізовує. Варто зазначити, що існуюча вже понад 10 років в Україні система сертифікації поки не може вирішити проблему махінацій під час вирубки лісу — знову ж таки, через її фрагментарність.
Каменем спотикання на шляху до детінізації галузі є також система купівлі-продажу лісу. Сьогодні значна частина останнього продається за прямими договорами, без ознак конкуренції, що перешкоджає встановленню справедливої ціни на деревину, відкриває можливості для маніпулювання обсягами деревини та стимулює її нелегальний продаж. У підсумку ми отримуємо не лише корупційну ренту та нечесну конкуренцію на ринку, але й спотворене уявлення про вітчизняний ринок лісоматеріалів.
Як бачимо, практика реалізації деревини, яка існує в Україні, заважає не просто розвитку галузі, але й формуванню політики збереження лісу як екологічного активу. Ситуацію можна і потрібно змінювати шляхом запровадження конкурентних інструментів реалізації деревини — аукціонів. У Європі досвід, практика проведення аукціонів для реалізації природних ресурсів є поширеною. Наприклад, основним методом торгівлі деревиною у Великобританії є електронні аукціони, доступ на які можуть отримати всі бажаючі. У Литві оптовий продаж деревини — а це 90% від загальних обсягів — також реалізується лише на аукціонах, що проводяться на електронному майданчику Генеральної дирекції державних лісів Литви. Позитивним моментом такого механізму є те, що продаж деревини здійснюється цілком прозоро, за ринкової ціною, від чого держава лише виграє.
Останні ж зміни до профільного законодавства навпаки не поліпшують, а лише погіршують ситуацію в галузі. Наприклад, скандально відомий Закон України «Про внесення змін до деяких законів України (щодо введення заборони на суцільну вирубку ялицево-букових лісів на гірських схилах Карпатського регіону)». Цей закон був внесений у Верховну Раду ще у 2017 році. Суть в тому, що цей закон мав захищати Карпати від екологічних бід, які пов’язані з лісом. Він забороняв певні види і спосіб рубок. Його прийняли, щоб припинити катастрофічні паводки, які були ще у 1998 році. Але потім депутати внесли правки, які повністю його знівелювали. По-перше, у законі сказано, що нібито забороняються суцільні санітарні рубки у всіх лісах. Ми маємо чотири категорії лісів: високогірні, лавинонебезпечні, протиерозійні та на берегозахисних ділянках. Це найбільш чутливі екологічні частини лісу, які треба дуже обережно зрубувати. Закон каже, що суцільні рубки заборонені. Але вказують винятки: окрім бурелому, вітровалу, а також суцільного враження шкідниками. Але в іншому випадку санітарні рубки і не призначаються. Це говорить про поганий фах тих, хто готував ці правки, або їхній злий умисел. Санітарні рубки нам дійсно потрібні. Буває, що дерева уражають шкідники чи вони хворіють і тоді їх треба забирати. Але тоді, коли вони є джерелом розповсюдження, а не тоді, коли комахи чи шкідники їх покинули і перейшли на інші дерева. Було й таке, що, коли планові рубки були заборонені на певних ділянках лісу, багато керівників лісгоспів вдавались начебто до «санітарної рубки». Суцільна рубка призводила до того, що деякі керівники оголяли усі схили. В ЗМІ писали про одну з таких лісосік на Закарпатті, там більше 50 га суцільно було зрубано на одному схилі. Це призводить до замулення струмків і річок. І коли декілька днів йдуть проливні дощі, це все стікає у річки. Тоді ми маємо паводки і розлиті річки, які руйнують будинки, дороги і мости.
Друга велика проблема цього закону – він відкриває доступ до рубок головного користування в усіх екологічних чутливих районах Карпат. Тобто вирубувати тепер будуть в законний спосіб високогірні ліси.
Все це говорить про те, що розвиток лісового господарства і збереження Карпат – це стратегічний напрям діяльності держави, але якому й досі не приділено достатньо уваги.