Карпатська легенда та "закарпатський Ван Гог" – Антон Шепа

Цими днями майже непоміченим минув 90-літній ювілей нашого загадкового земляка – заслуженого художника України, лауреата обласної премії ім. Й.Бокшая та А.Ерделі Антона Шепи.

Чому «цими днями»? Бо хоч Антон Олексійович і був нашим сучасником (помер 4 липня 2014 р.), живуть і здрастують чимало його друзів та учнів, єдиної думки щодо дати його народження, на жаль, не існує. Різні джерела, які вважають себе авторитетними – пропонують на вибір принаймні два дні його народження – 17 і 28 квітня 1928 року. Усе-таки біографам художника варто б внести ясність у цей різнобій, – йдеться в газеті «Панорама» у номері від 26 квітня.

Нам, на жаль, не випала нагода познайомитись з Антоном Шепою при його житті, а тому розповідатимемо про нього спираючись на друковані, електронні та усні джерела людей, які його знали. Щоправда, не лише в інтерпретації, а й подачі його біографічних фактів спостерігаємо повний плюралізм.

Народився майбутній митець у багатодітній родині у селі Підгоряни біля Мукачева. Хоч життя було нелегким, спрагу до малювання хлопчик відчув ще у дитячому віці. У школі йому поталанило вчитись малюванню у знаного художника Андрія Добоша, учня самого Адальберта Ерделі, який з часом став мистецько-духовним наставником і Антона Шепи. У 1948 році він вступає до Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва на факультет монументального живопису. Окрім того, що жити і вчитися було голодно і холодно, суспільна атмосфера теж бажала кращого: доноси, репресії, ідеологічний пресинг… Але траплялися і світлі промені у темному тоталітарному царстві. І одним із них став захист дипломної роботи Антоном Шепою під наставництвом самого Йосипа Бокшая.

По закінченні інституту у 1954 році Антон Олексійович отримує направлення на роботу в Ужгородське училище прикладного мистецтва викладачем. Сім років педагогічної роботи у поєднанні з малярством і активною участю у виставках були вельми плідними. Вихованцями Антона Шепи стали талановиті учні, які згодом переросли самого вчителя. Під його наставництвом робили перші кроки у мистецтво Іван Бровді, Тарас Данилич, Іван Шутєв, яким судилося стати народними художниками України і які зберігають найсвітліші спогади про Вчителя. Лариса Бровді та Іван Ілько стали заслуженими художниками України. Ференц Семан став неординарним художником і улюбленцем публіки…

У 1960 р. Антон Олексійович стає членом Спілки художників України, а наприкінці 60-х його ледь не виключили, звинувативши у різних «ізмах» за чудову монументальну роботу «Карпатська легенда» у залі ресторану «Лісова пісня» у селищі Буштино. У зв’язку з припиненням фінансування не вдалося завершити масштабний монументально-декоративний розпис «Історія Мукачівського замку». «На монументальні роботи стільки сил угатив і все пішло на пшик», – з гіркотою казав Шепа.

На початку 70-х Антон Олексійович вимушено виїжджає до Києва, де дуже болісно переживає розлуку з рідним краєм. Коли у столиці проходили нечасті виставки закарпатських митців, Антон Шепа зі сльозами на очах міг днями бродити залами з рідними серцю краєвидами. До творчих страждань 2002 року додалася особиста трагедія – помирає дружина Шепи Рада Даскалова, з якою прожили 30 років. Навіть блискуча персональна виставка в столиці 2004 року «Моє Закарпаття», де були представлені твори живопису Шепи 1957-2004 рр., не змогла вивести митця з апатичного стану. Антон Олексійович переїжджає з Києва у селище Кольчино на Мукачівщині, де у сім’ї племінниці Терезії Онуфер проживає останнє десятиліття. З тривалим запізненням у 80-річному віці Антон Шепа стає заслуженим художником України, живе затвірником, спілкуючись лише з давнім товаришем лікарем Миколою Криловим та кількома колегами. Незадовго до смерті у квітні 2014 року художник стає лауреатом премії імені своїх наставників Й.Бокшая та А.Ерделі, а 4 липня його не стало…

За рік по смерті на одному з інтернет-ресурсів колеги А.Шепи вітали покійного з… днем народження. У 2016 р. побачила світ книжка «Барвиста феєрія Антона Шепи». Проте до його 90-річчя інтерес до карпатської легенди «закарпатського Ван Гога» Антона Шепи чомусь пропав…