Культура   • 5 липня 2018 року, 15:061002

"Нас познайомив Ерделі"

З Юрієм Шелевицьким – членом Національної спілки художників України – ми майже сусіди. І хоча понад десятиліття живемо на одній вулиці, останнім часом навіть заочно спілкувалися, познайомитись уживу випало лише нещодавно під час відкриття пам’ятника Адальберту Ерделі у його рідному селі Климовиці.

Зі спогадів очевидців і на численних фото бачимо, що за життя Адальберт Михайлович завжди був у центрі товариства, душею компанії, об’єднуючою ланкою між людьми. Схоже і по смерті видатний художник продовжує єднати людей, прокладати міжлюдські містки, – пише Василь Гарагонич в газеті "Панорама" від 28 червня.

У майстерні Юрія Володимировича – робоча обстановка. На стелажах – численні роботи митця, попід стінами – старовинна скриня, манекени з гунею та старовинною вишивкою. На своїх полотнах художник зображує ці та інші артефакти.

Народився Юрій 3 жовтня 1970 року у селі Базальтове Костопільського району на Рівненщині. Проте ще у дитсадівському віці з батьками переїхали у Мукачево, і з тих пір він корінний закарпатець. Художників у роду не пам’ятає. Хоча серед пращурів була людина, яка майже цілому селу наносила на білі домоткані сорочки контури, за якими у вмілих і талановитих жіночих руках з’являлася автентична вишивка.

Як почав малювати – вже й не пригадає. Але ця любов до прекрасного привела його спочатку в училище прикладного мистецтва в Ужгороді, яке закінчив у 1995 році, а відтак – у Закарпатський художній інститут, де 2011 року став дипломованим спеціалістом. Між цими датами, ще одна знаково-пам’ятна. У 2008 році колеги, зважаючи на його мистецький доробок і надії, які він подавав, прийняли його до лав Національної спілки художників України. Ставши викладачем рідного ЗХІ, що плавно трансформувався у Закарпатську академію мистецтв, Юрій Володимирович з подвоєною енергією й ентузіазмом гриз граніт науки про прекрасне. Бо щоб навчати інших, треба багато чого знати і вміти самому. Стопами батька пішла і донька Катя, яка по закінченню ЗАМ вирішила і сама залишити слід у мистецтві.

Поступово у місті над Латорицею сформувалося молодіжне крило спілки художників, така собі «могуча кучка», до якої окрім Юрія Шелевицького увійшли талановиті митці Андрій Іванчо, Атіла Коприва, Ігор Луценко, що працювали під наставництвом і порадництвом народного художника України світлої пам’яті Золтана Мички, якого жартівливо-поважно величали «няньом». Гордяться мукачівські митці дружбою ще з одним мистецьким велетом, майже земляком – президентом Академії мистецтв України Андрієм Володимировичем Чебикіним, для якого місто над Латорицею мов друга домівка.

Разом з колегами Юрій Шелевицький багато подорожує, набирається вражень і досвіду, трансформує побачене і виливає його на полотні чи картоні. Виходить, що Юрій Герц, Золтан Мичка та Петро Фелдеші, котрі свого часу рекомендували Юрія у Спілку, не помилилися. Бо в його особі маємо оригінального митця, закоханого у колористику і автентику Карпат, який з кожним полотном, пленером, виставкою потужно прогресує.

… У майстерні художника на стіні висить рушниця. Проте за словами Чехова за законами жанру у кінці п’єси вона повинна вистрілити. Отже, чекаємо від маестро скорого мистецького потужного залпу глядацьких емоцій і неперевершених вражень.

А якщо колись мене спитають про історію знайомства із знаменитим художником Юрієм Шелевицьким (а ми цього йому щиро бажаємо!), не покрививши душею ні на йоту, я відповім коротко: «Нас познайомив Ерделі!»

Джерело: PMG.ua
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Новини партнерів
PMG.ua