На ринках Мукачева поросята з літа впали у ціні втричі

Недільного ранку на мукачівській торговиці велелюдно. Однак продавців значно більше, ніж покупців. Як тільки з’являється бажаючий придбати порося, йому загрожують відірвати рукави продавці. Кожен тягне до свого ящика з свинками, вихваляє їх і обіцяє обов’язково скинути десятку-другу гривень.

«Такого не було вже кілька років, щоби поросята були такими дешевими, — скаржиться житель Форноша, що на Мукачівщині пан Тібор. – Я надіявся, що зароблю цьогоріч на картоплесаджалку, а тут якби хоч «відбити» витрати, про прибутки вже й не мрію». І таких ґаздів нині чимало.

Вартість свинок дійсно низька. За сотню гривень зараз можна купити шеститижневе пацятко, а навесні та влітку за таке правили у шість-сім разів дорожче. Та що ж сталося? Чому свинки нині не в ціні? «Існує обернено пропорційна залежність між вартістю поросят і ціною зерна, — пояснює головний спеціаліст управління агропромислового розвитку Мукачівської райдержадміністрації Петро Поминчук. — Чим дорожче зерно, тим дешевші пацята і навпаки, чим дешевше зерно, тим вони дорожчі. Це все тому, що у період, коли зерно дороге, вирощувати свині стає невигідно, бо зростає собівартість свинини. Отож люди тоді поросят купують значно менше, тобто попит на них низький, а пропозиція, навпаки, велика. Тому й ціна падає. Такий закон ринку, і від нього нікуди не дінешся. А от коли зерно дешеве, пацят купує кожен сільський ґазда. Попит на них тоді великий, а пропозиція відповідно — мала, тому й дорожчають.».

Закарпатські селяни зараз у розпачі, ніби й засухи не було, зерна мало не 40 мільйонів тонн у державі зібрали, а ціни на збіжжя – просто захмарні. І якщо так триватиме ще якийсь період, то вартість свинини битиме усі мислимі і немислимі рекорди, бо ніхто собі у збиток працювати не буде. Така непевна ситуація у нас уже траплялася не один раз.

На Воловеччині свиноматок люди майже не утримують. Поросят постачають верховинцям їхні сусіди з-за Верецького перевалу з Турківщини, котрі тим бізнесом займаються уже не один десяток літ. У ці осінні дні у селах району з ранку і до пізнього вечора чути бібікання клаксонів легковиків, які у причепах возять маленьких пацят. «Купіть порося, дам майже задарма, — припрошує молодий чоловік років тридцяти п’яти і витягає із причепа. – Дивіться, яке гарне, рожевеньке із закрученим хвостиком, якщо маєте корову, то до Великодня ще й заколете і свіжину матимете». Та люди не поспішають купувати, бо картопля не вродила, кормові буряки – теж. А на дорожнюще зерно надії мало. Он позавчора возив ЗІЛ по селу ячмінь та комбікорми. За 40-кілограмовий мішок правили по 125 гривень.

Віталій Пумпинець