Підписуйтесь на нас у соціальних мережах
  • Facebook 300 000+
    Найбільша новинна спільнота Закарпаття
  • Telegram 11 700+
    Миттєво повідомляємо про найголовніше
  • Instagram 14 300+
    Тримаємо в курсі всіх подій
  • Відразу сповіщаємо важливі новини
  • Viber 18 800+
    Канал головних новин Закарпаття та України
  • YouTube 1500+
    Не лише розповідаємо, але й показуємо
Реклама на PMG.ua
Більше 4 мільйонів читачів на місяць. Найпопулярніше видання Закарпаття!
  • Головна
  • Життя
  • 21-річна закарпатка боронить Україну та понад усе сумує за донечкою

21-річна закарпатка боронить Україну та понад усе сумує за донечкою

21-річна закарпатка боронить Україну та понад усе сумує за донечкою

128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада розповіла історію 21-річної берегівчанки, яка зараз захищає Україну від російських окупантів.

ВІДЕО ДНЯ

"Мені 21 рік, у 128 бригаді я вже три роки. Давно хотіла служити в армії, ще з дитинства. Сама з Берегова, угорка за національністю, хоча добре розмовляю обома мовами – як українською, так і угорською.

Я кухар, ми з колегами щодня готуємо їжу й розвозимо по позиціях, у тому числі на передок. Стараємося з усіх сил – хлопці мають їсти смачні, корисні й поживні страви", – розповідає Вікторія.

Реклама
Читайте також:
"У перші тижні війни я пережила два нові дні народження", – бойовий медик 128-ї бригади

"21 лютого, за три дні до вторгнення Росії, ми виїхали із Закарпаття на схід України на навчання. Хоча всі розуміли, що це будуть не навчання. А 24 лютого зранку росіяни обстріляли наше містечко ракетами. На щастя, обійшлося без поранених і загиблих. Ми терміново знялися й перебазувалися до лісу. Були там півтора тижні, наше відділення готувало їжу в польовій кухні. Потім нас перекинули в зону бойових дій", – зазначає військова.

Реклама

"Дома мене чекає донечка Софія, їй два роки. Востаннє ми бачилися в січні – перед тим, як я поїхала на постійний пункт дислокації бригади. А затим почалася війна.

21-річна закарпатка боронить Україну та понад усе сумує за донечкою – 01

Мені не вдається поспілкуватися з Софійкою навіть по відеозв’язку. Як тільки вона чує мій голос, каже: "Мама-мама!", хапає телефон і тікає", – розповідає воїн 128-ї бригади.

Реклама

"Недавно я відправила їй свою ковдру. Софійка відчуває запах матері й завжди тримає ковдру при собі, нікому не віддає. Я дуже сумую за донечкою… Те, що не можу її побачити, обняти, поговорити, – найважче для мене тут.

А до всього іншого поступово звикаєш. Ми з колегами по службі навіть спортом почали займатися, коли випадає можливість", – зазначає Вікторія.

Скопійовано
Наш сайт використовує файли cookie
Для чого це нам потрібно