Їздив у Чехію на заробітки: як закарпатський заробітчанин зараз Україну захищає

Солдат 128-мої бригади розповів свою історію про війну. Артилерист Василь у бригаді із 26 лютого. Закарпатець сам прийшов у військкомат через день після початку війни, не чекаючи повістки.

Василь родом із Косівської Поляни, що на Закарпатті. Край багатий на гори, ліси, полонини. До війни, як і багато односельчан, їздив у Чехію на заробітки, – розповідають у 128-ій бригаді.

"А ще писав вірші – просто для себе, вони й зараз на моїй сторінці в соцмережі. В армії не служив, тільки в школі пройшов стандартну військову підготовку – ми розбирали автомат, бігали в протигазі. Після мобілізації нас навчили теорії, але справжнє навчання відбулося тут, у бойових умовах. Спершу були осічки в роботі, але зараз усе працює як швейцарський годинник", – розповідає Василь.

Практично щодня військові мають бойові виїзди. "Отримуємо завдання, виїжджаємо на позицію, розкладаємо гармату, готуємо снаряди, заряди і чекаємо команду "вогонь". Усе відбувається за 2-3 хвилини. Працюємо з "пташкою" (дрон), яка коригує вогонь, – каже військовий. – Відстрілялися – і одразу залишаємо бойову позицію, щоб не накрив ворожий вогонь".

"Своїми гарматами ми розбивали російські колони на близькій як для артилерії відстані – до 10 кілометрів. Ворожа техніка намагалася нас обходити, а ми накривали її вогнем, – це було на початку війни. А коли фронт вирівнявся, то й танки їхні б’ємо на ходу (влучали прямо в башту), і колісну бойову техніку, й живу силу, – розповідає Василь. – Усе робимо з розумом, тому без втрат (спльовує, щоб не наврочити)".

"У нас маленький колектив, ми як невелика сім’я – їмо з однієї тарілки, тут дуже гостре відчуття ліктя. І кожен знає, що у випадку чого товариш не підведе", – переконує закарпатець.

Як раніше писало інтернет-видання "PMG.ua", 21-річна закарпатка боронить Україну та понад усе сумує за донечкою.