За двадцять років в Україні не з’явилось жодного режисера

На Одеському кінофестивалі відбулася прес-конференція, присвячена ретроспективі українських фільмів початку 90-х.

У фестивальній програмі ретроспектива називається "Загублений світ". Назвали її так з тієї причини, що більшість фільмів, знятих на початку 90-х талановитими молодими кінематографістами, так і не дійшли до прокату, а їх творці або емігрували, або перейшли в інші сфери діяльності.

На запитання журналістів відповідали глава українського конкурсу третій ОМКФ, кінознавець і популяризатор українського кінематографа в країнах Західного світу Любомир Госейко, кінознавець Володимир Войтенко і режисери Ігор Мінаєв та Андрій Дончик.

За словами Госейка, парадокс ситуації з "загубленим" кіно 90-х полягає в тому, що міжнародна фестивальна історія більшості фільмів набагато яскравіше, ніж їхнє життя на батьківщині. Покоління кінематографістів 90-х називають "розігнаним відродженням" - ніхто з генерації 90-х не зміг реалізувати себе на батьківщині.

"Це був час повного хаосу і одночасно абсолютної свободи. Тоді можна було робити все, що хочеш - грошей було потрібно небагато. Але про прокат не могло бути й мови", - розповідає режисер, який емігрував до Франції Ігор Мінаєв.

Як стверджує Госейко, за 20 років існування України в статусі незалежної держави не з'явилося жодного цікавого, самобутнього режисера. Але він не бачить в цьому крамоли, тому що впевнений, що ми лише на початку шляху: "Коли на цій території народяться і виростуть ще два покоління глядачів, тут з'явиться серйозне кіно".