"Саме такий театр зараз дуже потрібний людям": як розвивається театр-студія переселенців "УЖіК"

Наприкінці березня театру-студії переселенців "УЖіК" виповнився один рік. Сьогодні артисти з гордістю розповідають, що трупа має вже за плечима 18 виступів на великій сцені. Театрали були на гастролях у Києві, Тернополі, Івано-Франківську, Львові.

"Ми просто робимо, а люди це сприймають. Серед оплесків відчувається співчуття від глядачів. Така вона культура під час війни", – каже режисер, керівник театру-студії переселенців "УЖіК" В’ячеслав Єгоров.

На кастинг прийшло шістдесят людей, серед яких були вимушені переселенці й самі ужгородці. Із усіх учасників відібрали п’ятьох, які стали акторами театру-студії.

Перші репетиції проходили біля річки, в парку. Зараз в орендованому приміщенні старої кінозали "Світанок".

Прем’єра першої вистави "УЖіКа" відбулася за півтора місяці після відбору акторів, 26 травня, в "Падіюні". "Король Лір" – це шекспірівські часи, які були сповнені сімейних драм. Зала була переповнена, місць не вистачало, тож глядачі споглядали дійство стоячи. Люди не очікували, що в такий час хтось може поставити виставу й сказати світу щось нове".

За словами режисера, "УЖіК" не потрібно сприймати чи то називати "проєктом", бо "це людський театр, що був створений для людей, яким була потрібна підтримка та можливість хоча б трохи відволіктися від війни".

Історії переселенців, які стали акторами.

У кожного актора-переселенця, які стали частиною театру, є власна історія, але всіх їх об’єднує одне – прагнення залікувати життєві рани мистецтвом.

Олена Аляб’єва до повномасштабного вторгнення працювала художницею. Приїхала з Харкова до Ужгорода в березні минулого року. Жінка давно мріяла побачити це місто, цвітіння сакур та красу Закарпаття, проте її мрія здійснилася під час війни.

Живучи з родиною у місцевому спортзалі, артистка планувала продовжувати займатися живописом, проте, за її словами, на щастя, побачила оголошення у "ПАДІЮН" про кастинг для вистави "Король Лір".

"Театр любила завжди, але була тільки в ролі глядача. Виникло бажання побачити, що ж робиться за лаштунками, тому пішла на кастинг", – каже Олена.

Спочатку отримала роль Корделії, на неї пробувалися вісім претендентів. Згадує, що не знала як подолати хвилювання перед першою виставою, але коли почалася гра на сцені, то відчула обмін енергією між акторами та глядачами. "Це була справжня ейфорія, було круто", – розповідає актриса.

Зараз гра в театрі стала для жінки частиною життя, психологічною розрадою. Тим не менш, Олена продовжує малювати, нещодавно її роботи були представлені на художній виставці у Вашингтоні, США.

Юлія Горєлкова з Чугуєва Харківської області прибула разом із сімʼєю до Ужгорода 15 березня 2022 року. До війни працювала на виробництві медичного обладнання. Про кастинг жінка дізналася випадково. До того моменту акторського досвіду не мала. Розповідає, що сумнівалася щодо свого успіху на кастингу, але вирішила просто спробувати власні сили.

Коли дізналася, що роль Гонорелії в "Королі Лірі" її – не повірила, але була вдячна долі за цей подарунок. Нині акторка каже, що гра в театрі – це робота-мрія, справжня магія, яка підтримала її у важкий час війни і допомогла психологічно. За словами Юлії, що тут найкращий колектив, в якому панує підтримка та взаємоповага.

Софія Алмаз переїхала до Ужгорода рік тому з Кривого Рогу. На той момент дівчина якраз закінчувала одинадцятий клас школи. Завдяки грі в театрі-студії переселенців "УЖіК" зрозуміла, що в майбутньому хоче стати актрисою. Зараз вона навчається в Ужгородському інституті культури і мистецтв.

Другу виставу театру-студії переселенці грають в жанрі абсурду – "Чекаючи на Ґодо". Твір ірландського письменника Семюеля Беккета "Чекаючи на Ґодо" вважається однією з перлин світової драматургії. Не кожен театр візьметься за таку виставу, вона потребує відданого та підготовленого глядача. Тому саме під час війни акторам-переселенцям та глядачам вистава стала близька. Вона про людей, які опинилися у складних життєвих обставинах, про надії та очікування. В цій виставі глядачі відчувають, як актори передають відверті думки людей, які на грані…

Об’єднавши переселенців з різних куточків України, театр-студія переселенців "УЖіК" став великою родиною, де здійснюються мрії, панує психологічна підтримка та творчий розвиток.

Проєкт "Висвітлення соціальної інтеграції ВПО та релокованого бізнесу в Закарпатській області та підвищення цифрової безпеки медіа" реалізується ГО "Закарпатське Вільне Медіа" в межах програми "Стійкість", яка упроваджується Фондом Східна Європа у консорціумі неурядових організацій на чолі з ERIM (Франція) у партнерстві з Фундацією домів з прав людини, Домом прав людини – Тбілісі, Чорноморським фондом регіонального співробітництва та коштом Європейського Союзу.

Думки, викладені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю ГО "Закарпатське Вільне Медіа", і не обов’язково відображають позицію організацій-партнерів консорціуму та Європейського Союзу.