В обласному центрі Закарпаття проводять цікаві екскурсії для внутрішньо переміщених осіб

Вже рік в Ужгороді проводять екскурсії для внутрішньо переміщених осіб, які, тікаючи від жахів війни, опинились на Закарпатті. Проводить їх екскурсовод Марія Заболотна.

Дівчина родом із міста Енергодар, що в Запорізькій області. Воно вже понад рік під російською окупацією. Марія має там родичів і друзів. Звісно, є й багато важливих речей і спогадів, що залишилися там, тож Марія каже, що частково розділяє досвід ВПО.

Проте 7 років тому Марія Заболотна приїхала навчатися в Ужгород. Зараз каже, що не уявляє свого життя без Ужгорода.

«Це на 100% моє місто і я рада, що маю змогу закохувати інших і щоразу наново закохуватися в це місто!» – зазначила Марія.

Ми поспілкувались із дівчиною, аби дізнатись більше про те, де саме проводять екскурсії для ВПО, які теми їх цікавлять та як переселенці можуть долучитися до екскурсій, аби краще пізнати Закарпаття.

– Маріє, як виникла ідея проводити екскурсії для внутрішньо переміщених осіб?

– Загалом екскурсії проводжу вже 6 років. А першу екскурсію для ВПО я провела рік тому, десь так само в квітні. Тоді якраз постало питання, що потрібно адаптовувати наших вимушених гостей до місцевих традицій, культури, звичаїв. Перша така екскурсія була для тих ВПО, які доєдналися до команди «Рух Підтримки Закарпатських військових». Ми пішли, можна сказати, на дружню прогулянку і я переважно відповідала на питання: «А чому у вас так? А в нас не так…». Це була не перша екскурсія для переселенців у місті. Перші такі тури почав робити Віктор Опаленик. Я перейняла ініціативу трохи пізніше.

– Чи безкоштовні такі екскурсії?

– Для гостей екскурсії – так. Перші екскурсії я проводила абсолютно безкоштовно, з власної ініціативи. Тоді було важливо пояснити різницю між регіонами і наголосити на спільному – підказати, познайомити, адаптувати. Зараз це стало вже звичайною практикою і я маю декілька меценатів, які спонсорують такі акції.

– Де саме проводите екскурсії, як обираєте маршрути?

– Чисто технічно я працюю по всьому Закарпаттю. Але саме екскурсії для ВПО проводжу виключно Ужгородом. Адаптувала свій туристичний маршрут, змінивши пару локацій. Загалом намагаюся підкреслити унікальність Ужгорода і Закарпаття, не оминаючи, а часто спеціально підкреслюючи, спільні риси нашого краю з іншими областями України. А ще, після такої екскурсії ми робимо зупинку на каву і обговорення. Ті ж меценати організовують кейтеринг (солодощі, бутерброди чи обід), щоб учасники могли розслабитися, поділитися враженням, познайомитися ближче.

Ми залучаємо ВПО до волонтерства, плетення сіток і допомоги військовим.

– Скільки екскурсій вже провели? З якою періодичністю?

– Важко порахувати, особливо за минулий рік, тоді був хаос, було не до статистики. Думаю, не один десяток було точно. Зараз, у 2023 році, таких екскурсій вже було близько 10 — всі вони відбулися у лютому і березні. 2-4 рази на місяць — це ті, що відбуваються за моєї участі. Але знаю й колег, які теж таке проводять. Тож насправді пропозицій багато.

– Маріє, а чи активно долучаються переселенці до екскурсій? Звідки можуть отримати інформацію про місце і час проведення?

– В першу чергу такі анонси розповсюджуються через чати самих ВПО. Потім на офіційних держресурсах (міська рада, обласна державна адміністрація), а згодом виставляємо і ми з меценатами.

– Хто з переселенців найактивніше долучається до таких заходів?

– Дівчата й жінки різного віку. Багато мам із дітками.

– Які теми екскурсій найцікавіші для внутрішньо переміщених осіб? Чим найбільше цікавляться на Закарпатті?

– В першу чергу історією і культурою. Закарпаття загалом незрозуміле для пересічного українця. Тому я завжди починаю з банального: з переліку країн і основних історичних віх. Я не намагаюся нагрузити всіма історичними подіями, змінами влад і персоналій. Більше зацікавлюю, ставлю важливі питання, щоб гості самі думали, шукали. Розкладаю по поличкам.

Іноді доводиться пропрацьовувати наступні скандальні тези: «Та ви тут всі мадяри, шо з вами говорити», «Як то у вас Голодомору не було?!», «Та ви хоч колись намагалися бути Україною? Чи вас Сталін приєднав?», «А русини — це ж росіяни, так?»… Таке не аж кожен раз буває, але періодично є…

– Як переселенці відгукуються про Ваші екскурсії?

– О! Можу показати цитати з месенджерів, адже багато хто потім підписується на мої сторінки і пише відгуки. От деякі з них:

«До речі, після екскурсії Ваші контакти розлетілися. Якщо будуть надзвонювати харків’яни, то точно від мене».

«Маріє, я після вашої екскурсії, через блог бачу зовсім інший Ужгород, але, чому в ньому так мало мешканців?».

«Привіт! Дякую за екскурсію та чудові світлини! Все сподобалось! Трішки не розрахувала з часом, бо екскурсія тривала 2 години і я не знала, що потім буде зустріч із волонтерами. Була дуже тепла атмосфера, хотілося ще трішки поспілкуватися. Але довелося раніше піти, щоб забрати дитину зі школи».

– Скільки приблизно ВПО щоразу долучаються до екскурсій? З яких міст найчастіше?

– Ми завжди обмежуємо групи до 15-20 людей. Це комфортний варіант для роботи та спілкування, і так ніхто не лишається без уваги. Найбільше з Харкова і міст Запорізької області (Мелітополь, Бердянськ), багато з Херсона, Києва. Досі здригаюся, коли чую «Ми з Маріуполя…».

Автор усіх фото, використаних в матеріалі, Кетрін Кіш. Екскурсії, показані на цих світлинах, відбулися за підтримки МОМ (Міжнародна організація з міграції).

Проєкт "Висвітлення соціальної інтеграції ВПО та релокованого бізнесу в Закарпатській області та підвищення цифрової безпеки медіа" реалізується ГО "Закарпатське Вільне Медіа" в межах програми "Стійкість", яка упроваджується Фондом Східна Європа у консорціумі неурядових організацій на чолі з ERIM (Франція) у партнерстві з Фундацією домів з прав людини, Домом прав людини – Тбілісі, Чорноморським фондом регіонального співробітництва та коштом Європейського Союзу.

Думки, викладені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю ГО "Закарпатське Вільне Медіа", і не обов’язково відображають позицію організацій-партнерів консорціуму та Європейського Союзу.