"Селиський шелтер" став затишною домівкою для ВПО

Нижнє Селище на Закарпатті стало популярним ще в кінці 90-х років минулого століття завдяки відомій на всю Європу сироварні, яку було відкрито за сприяння місцевого підприємця Петра Пригари і француза Ореста Дель Соля. Тепер це не тільки туристичне місце, а й відомий прихисток для переселенців зі Сходу і Півдня України, який став затишною домівкою для 28 людей, семеро з яких діти. Головна фішка цього місця в тому, що ВПО не просто надають дах над головою, а й допомагають адаптуватися на Закарпатті, знайти роботу, житло, отримати психологічну допомогу.

Непримітні двері з кодовим замком ведуть до приміщення, де зараз перебувають люди, які через повномасштабне вторгнення росіян, були вимушені покинути свої домівки.

Харківʼяни, запоріжці, донеччани, луганчани, – їм довелося познайомитися на Закарпатті, бо саме сюди вони приїхали в пошуках прихистку від військових дій. 

Десять компактних кімнат, одна спільна кухня, вітальня, санітарні кімнати. Все ідеально чисто. На ґанку зустрічає пані Оксана з Сумщини, яка тут не просто адміністратор, а й ініціатор суботніх творчих майстер-класів. 

Напередодні Великодня дорослі та діти вчилися розфарбовувати писанки, тепер ретельно вивчають техніку малювання бузка олійними фарбами. Адміністраторка запевняє, що навіть ті, хто вперше взяв пензлик до рук, може стати успішним художником. П’ятирічний Іллюшка разом із мамою так старався створити картину, що сам став розфарбованим. Хлопчик сміється, а щоб переключитися біжить в загальний коридор, щоб пограти з м’ячем. Він, як і інші діти, вже майже забув про ті дні, коли доводилося ночувати в підвалах і не спати через постійні обстріли. У цьому чимала заслуга психологів і волонтерів, які відкрили в Нижньому Селищі "Селиський шелтер".

Усе почалося наприкінці лютого 2022 року. Тоді налякані люди втікали якомога далі від війни, шукаючи безпеку в межах своєї країни. На той час Інна Пригара разом із родиною вели успішний бізнес, відомий далеко за кордонами України. Але залишитись осторонь тих подій вона не змогла, хоча у цієї дівчини були усі можливості виїхати за кордон, жити в Європі, знайти там роботу. Проте Інна ні хвилини не вагалася, аби перетворити популярний родинний ресторан на їдальню для переселенців. 

"У перші місяці від початку повномасштабного вторгнення, я майже цілодобово була на кухні. Спала по кілька годин на добу, треба було годувати людей. Були дні, коли їх кількість досягала 170 осіб, і ми не мали права залишити когось голодними, в той же час шукали продукти, людей, які б могли нам допомагати волонтерити", – розповідає Інна Пригара, підприємиця, членкиня ГО  "Закарпатська асоціація місцевого розвитку".

Нині "Ґелета", сімейний ресторан Пригар, тимчасово зачинений, щоб продовжувати годувати переселенців, які перебувають у шелтері, відкритому за ініціативи місцевих підприємців. Меню прописують з акцентом на закарпатську кухню, але з урахуванням смаків тих, хто приїхав сюди, на Хустщину. Годують обідом і вечерею, а сніданок і полуденок люди можуть приготувати собі самостійно на іншій кухні в прихистку, який офіційно відкрили в грудні 2022 року, в приміщенні колишньої колгоспної контори.

Житлові кімнати облаштовані меблями, які виготовлені з натурального дерева, в санітарних приміщеннях гудять сучасні пральні машини і сушарки, на кухні смачно пахне млинцями, у вітальні малеча дивиться мультики на великому екрані телевізора. Раз на тиждень діти і дорослі збираються на перегляд українських фільмів і мультиків. Інна зазначає, що репертуар потрохи закінчується, бо переглянули майже все.

"Ми орендували третій поверх цієї будівлі, плануємо розширюватися, бо потреба в прихистку залишається, отже, будемо шукати ресурси і переобладнувати нові приміщення під житло для переселенців. Наша мета в тому, щоб люди адаптувалися на Закарпатті, знайшли в нас не просто мирне небо, а й роботу. Нашою метою було не лише дати людям житло, бо це базова потреба, нашою метою було дати можливість людям видихнути, і почати щось з початку", – додає Інна Пригара, яка стала в шелтері рідною людиною для кожного з переселенців.

За словами Інни, усі, хто може працювати, за сприяння волонтерів Хустщини, знайшли нове місце роботи. Серед таких Артем Зубарьов з Сєверодонецька, який до 2022 року працював рекламним менеджером, а на Закарпатті, отримавши допомогу від нових друзів, став млинарем. Чоловік виготовляє крафтову продукцію, яка вже має попит за межами Закарпатської області. Артем каже, що ні він, ні його батько, повертатися на Донеччину не збираються, бо тут знайшли не просто нову домівку, а й місце, де їм по-справжньому затишно.

Тим часом Інна Пригара продовжує реалізовувати плани, націлені на підтримку ВПО. У чому їй активно допомагає не тільки родина, а й проєкти громадської організації “Закарпатська асоціація місцевого розвитку” за підтримки БО «Комітет медичної допомоги у Закарпатті» (м.Ужгород), Medico International (м.Франкфурт-на-Майні, Німеччина), Fondation de France (Париж, Франція), Euro-pean Civic Forum (Форкальк’є, Франція), Declic (Румунія) та мережі європейських кооперативів "Longo Maї" (Базель, Швейцарія).

Усім українським волонтерам благодійниця та члени її команди бажають залишатися собою, бути людяними і пам’ятати про те, що кожен із нас потребує допомоги.

Проєкт "Висвітлення соціальної інтеграції ВПО та релокованого бізнесу в Закарпатській області та підвищення цифрової безпеки медіа" реалізується ГО "Закарпатське Вільне Медіа" в межах програми "Стійкість", яка упроваджується Фондом Східна Європа у консорціумі неурядових організацій на чолі з ERIM (Франція) у партнерстві з Фундацією домів з прав людини, Домом прав людини – Тбілісі, Чорноморським фондом регіонального співробітництва та коштом Європейського Союзу.

Думки, викладені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю ГО "Закарпатське Вільне Медіа", і не обов’язково відображають позицію організацій-партнерів консорціуму та Європейського Союзу.