Підписуйтесь на нас у соціальних мережах
  • Facebook 308 000+
    Найбільша новинна спільнота Закарпаття
  • Telegram 11 900+
    Миттєво повідомляємо про найголовніше
  • Instagram 16 000+
    Тримаємо в курсі всіх подій
  • Відразу сповіщаємо важливі новини
  • Viber 15 100+
    Канал головних новин Закарпаття та України
  • YouTube 1800+
    Не лише розповідаємо, але й показуємо
Реклама на PMG.ua
Більше 4 мільйонів читачів на місяць. Найпопулярніше видання Закарпаття!

Мужній закарпатець розповів, як боронить Україну від ворога

Мужній закарпатець розповів, як боронить Україну від ворога

Через тиждень після російського вторгнення 29-річний мешканець Виноградівщини Василь разом зі старшим братом пішли у військкомат.

Старший брат свого часу проходив строкову службу, молодший — ні, проте обоє попросилися в бойову бригаду. Так і потрапили в штурмовий підрозділ 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.

ВІДЕО ДНЯ

Історію воїна розповіла пресслужба 128 бригади.

— Це був патріотичний порив, бажання допомогти своїй країні, — пояснює Василь. — Наприклад, якби на мене хтось напав, то я б не тікав і не ховався, а давав відсіч. До війни я жив цивільним життям, спав у теплому ліжку, снідав гарячими стравами, ходив собі на роботу. І тут раптово потрапив на передову в Запорізькій області, в окопи, де тоді був собачий холод. Коли мені дали лопату й сказали, що треба окопуватися, я не розумів, як це робити. Добре, що поруч був старший брат, який усе пояснив.

Реклама
Читайте також:
Англієць пішки прийшов з Будапешта до Ужгорода, щоб вступити до лав ЗСУ

Лінія фронту в перший місяць була дуже нестійкою, росіяни намагалися просунутися чимдалі й періодично атакували піхотні позиції гірських штурмовиків 128 ОГШБр.

Реклама

— На нас періодично виїжджали по кілька танків із піхотою, деякі проривалися та їздили по наших позиціях. Сучасної зброї, особливо протитанкових ракетних комплексів Джавелін й Енлав, на той час не вистачало. Було страшно, навіть дуже, але ми перемагали страх і відбивалися.

Під час одного з бойових зіткнень штурмовий підрозділ Василя зумів узяти в полон офіцера російської армії.

— Ми тоді тримали позиції в окопах, але оскільки стояли сильні морози, щодоби мінялися — відходили на кілька сотень метрів у промислову зону сусіднього містечка, щоб зігрітися в одній із будівель. Але не відпочивали, а теж постійно чергували, спостерігали за місцевістю. І от під час мого чергування десь в обід я бачу через вікно, як прямо до будівлі рухається КамАЗ із величезною «Z» на борту. Він під’їхав майже впритул, а потім розвернувся й зупинився метрів за тридцять від нас. Там уже стояла російська підбита техніка — БТРи, КамАЗи, інші машини. Я повідомив про «гостей» командиру, і той наказав зайняти вогневі позиції біля вікон. Тим часом із КамАЗа вийшло кілька росіян і почали оглядатися. Мабуть, вони заблукали й намагалися зрозуміти, куди потрапили. Просто так відпустити їх було б неправильно, тому командир скомандував «Вогонь!», і ми відкрили стрільбу з автоматів. Росіяни забігли за КамАЗ, кільком під прикриттям машини вдалося втекти. Але коли туди висунулася наша група, то знайшла офіцера — у нього були прострелені ноги, тому й не втік. Поранений стікав кров’ю, ми перев’язали його й відправили в тил.

Реклама

Як тільки до росіян дійшла інформація про полоненого офіцера, локацію накрили з артилерії, згодом туди прилетіли кілька вертольотів, а розвідка повідомила, що до промзони рухаються ворожі танки.

— Нам наказали залишити будівлю, а брат і ще один товариш взяли Енлав (шведсько-британський переносний протитанковий ракетний комплекс) і вирушили назустріч танкам. Вони засіли в посадці, дочекалися ворожих танків і навелися на переднього. Але на ньому, видно, був активний електронний захист, який виявив, що на танк націлюється високоточна зброя. Навідник гармати повернув башту в бік Енлава і встиг вистрілити першим. Зіграли роль якісь секунди… Снаряд вибухнув поруч, брат із товаришем отримали множинні осколкові поранення й опіки. Вони зуміли вийти звідти й добратися до своїх, а ту танкову атаку ми відбили за допомогою артилерії…

Старший брат після поранення довго лікувався й за станом здоров’я перевівся на Закарпаття, де продовжує служити інструктором. А Василь і далі залишається в гірсько-штурмовій роті, він уже молодший сержант, командир відділення, має бойові нагороди. З початку повномасштабки боєць кілька разів був поранений, отримав контузії, але щоразу після лікування повертався в свій підрозділ.

— Звичайно, я стомлений, усі ми втомилися від війни. Хочеться вже повернутися додому, до цивільного життя, створити сім’ю, стати батьком. Погано, що не знаєш, коли це все закінчиться… Але якби була можливість перевестися кудись у тил, я б відмовився. Тому що тут у нас теж сім’я — ті ж близькі люди, на яких можна покластися. Я б не проміняв свій підрозділ на жоден інший…

Раніше видання розповідало, що воїн 128 бригади отримав важкі поранення, але продовжує воювати на передовій.

Скопійовано
Наш сайт використовує файли cookie
Для чого це нам потрібно