Це вдавалося не всім: 3 неймовірні історії про втечу з СРСР

У одному із відео на YouTube-каналі під назвою «WAS: популярна історія» розповіли, як було здійснено три втечі з СРСР.

Адже у той період навіть якщо людина хотіли виїхати з СРСР на короткий термін, потрібно було отримати виїзну візу, а незаконний перетин прирівнювався до зради. Емігрувати за кордон найпростіше було визначним у союзі особам: артистам, музикантам, спортсменам. Адже після гастролей вони мали можливість залишитися у іншій країні.

Процедура для звичайних людей була набагато складнішою, адже навіть під час туристичних подорожей їх супроводжували куратори з КДБ, а щоб отримати спеціальну візу потрібно було пройти складний квест.

Пробув в океані три доби, щоб виїхати з СРСР

Історія Слави Курилова, напевно, одна із найвідоміших. Він, хоч і народився у росії, проживав у Казахстані. У малому віці самостійно навчився добре плавати, на заклад навіть переплив Іртиш.

Першу втечу здійснив у віці 15 років, але до Ленінграду, де хотів влаштуватися юнгою на Балтійський флот. Без документів його не взяли. Освіту здобував в галузі соціальної психології в російському державному педагогічному університеті імені О. І. Герцена, завершив навчання в морехідному училищі, а також закінчив Ленінградський гідрометеорологічний інститут за спеціальністю «Океанологія».

Після цього жив на Байкалі та працюваві із метеостанціями, в цей час захопився йогою та медитаціями. Згодом познайомився та почав працювати з Анатолієм Майером, який був головою підводної дослідницької лабораторії «Чорномор». Жак-Ів Кусто запропонував останньому співпрацю, яка полягала у експедиції через Тихий океан. Готувалися до неї 3 роки, але і Майер, і Курилом здалися КДБ підозрілими, тому за межі СРСР їх не випустили.

Він неодноразово подавався за отримання візи, але йому її не видавали, зокрема через родичів за кордоном. Але все змінилося після того, як він зрозумів, що може здійснити подорож круїзним лайнером з Владисвостока до екватора і назад. Поїздка не передбачала зупинку у портах, тому віза не була потрібною.

13 грудня 1974 році Слава Курилов у ластах, масці та з трубкою стрибнув з 14-метрової висоти у воду. Оскільки він дещо неправильно розрахував маршрут, то став на суходіл лише через три доби, які він пробув без їжі та води. Але спроба втечі з СРСР вдалася, і хоч увесь у планктоні, але він вибрався на берег острова Сіаргао у Філіпіннах. Його спершу прийняли за шпигуна, але згодом відправили до сестри у Канаду.

Там він почав нове життя: розносив піцу, мив посуд, чистив днища кораблів, потім працював у канадських і американських фірмах, що займаються морськими дослідженнями (пошуки корисних копалин) в районі Гавайських островів, працював у Арктиці, займався океанографічними дослідженнями в екваторіальних водах. Слава Курилов загинув 29 січня 1998 року під час водолазних робіт на Тіверіадському озері в Ізраїлі, де згодом отримав роботу.

Історія про дівчину в червоному купальнику

Ліліана Гасинська хотіла здійснити втечі з СРСР із 14 років. Сама ж дівчина народилася на Луганщині, закінчила Одеське ПТУ морського туристичного сервісу.

У 18 вона уже влаштувалася офіціанткою на круїзному лайнері, який заходив на острови Полінезії, до Нової Зеландії та Австралії. Там вона демонструвала неприйнятну поведінку: спілкувалася з іноземцями, фліртувала з ними. Це було помічено «замполітом».

У Сіднеї на першому відгулі Ліліана спробувала відірватися від колективу, але колеги схопили її та повернули на лайнер. Тоді її замкнули у каюті і планували посадити на перший радянський корабель, що прямував до СРСР.

Цього допустити Ліліана Гасинська не могла, а тому у ніч на 14 січня 1979 року вона відчинила ілюмінатор та вистрибнула в море. На столі залишилися всі її документи, гроші та аркуш зі словами англійською, які могли б допомогти їй пояснити за кордоном свою ситуацію.

Заплив до берега Австралії тривав, як вона пригадувала, близько 40 хвилин. Вода в тому місці була дуже небезпечною, тому втеча з СРСР могла закінчитися і зовсім трагічно.

На березі дівчину в червоному купальнику помітив перехожий, що прогулювався з собакою. Через пів години вона була у відділку поліції, оточена репортерами. В Австралії, де Ліліана отримала притулок, стала справжньою зіркою.

Згодом вона одружилася з багатим бізнесменом, після розлучення з ним переїхала до Великої Британії, зараз Ліліані 63.

Ковтнула майже смертельну дозу препаратів, щоб отримати притулок у США

Дайна Пелена — латвійка, яка працювала кухаркою на риболовецьких суднах. 10 квітня 1970 року, коли одне із суден було у відкритому морі приблизно за 200 метрів від берегів Штатів, Дайна повідомила, що погано почувається, а згодом знепритомніла.

Вона вмирала на очах команди, після чого капітан повідомив про це береговій охороні США. Коли Дайну піднімали рятувальним гелікоптером, вона була у комі. Як виявилось, вона отруїлась сильною дозою снодійних, зробила вона це навмисно, щоб назавжди здійснити втечу з СРСР.

Дайна одразу ж попросила про політичний притулок, але біля неї постійно чергували радянські дипломати. На допомогу дівчині прийшла латвійська діаспора Нью-Йорка, які допомогли їй зв’язатись з еміграційною службою. Через 18 днів отримала статус біженки, а згодом — і громадянство.

Популряності вона не хотіла, працювала касиркою у супермаркеті, а потім про Дайну ніхто нічого не чув.

Раніше повідомлялось, що мешканець Ужгороа через соціальні мережі чоловік активно поширював заборонену в державі радянську символіку.