Молодий воїн зі 128 бригади розповів про дрони на війні та свою мотивацію захищати

Через кілька місяців після російського вторгнення старший товариш Артема підписав контракт зі 128 ОГШБр, він служив спочатку в гірсько-штурмовій роті, а потім перевівся в підрозділ безпілотників. Сам Артем певний час ще залишався на цивілці й паралельно займався волонтерством — возив військовим масксітки, продукти та інші корисні речі. А потім і сам «дозрів» до служби в ЗСУ, — розповідає пресслужба 128 бригади.

— Мій товариш став для мене прикладом, я підписав контракт з підрозділом безпілотників 128 ОГШБр, і тепер ми з Богданом (позивний Батон) служимо разом, — пояснює Артем.

БЗВП (базову військову підготовку) Артем пройшов у Польщі, він вперше потрапив за кордон. Там новобранців готували як піхотинців — штурмувати й зачищати посадки, залітати на «бехах» на позиції, надавати собі й товаришам медичну допомогу. Після повернення в Україну боєць пройшов спеціальне навчання на оператора БПЛА і тільки після цього потрапив у бригаду.

— Уже тут, на місці, мене почали тренувати товариші по підрозділу, показували, що до чого, як усе працює. А далі почалися бойові виїзди. Я не проходив строкову службу, фактично «відкосив» від неї. І коли добровільно підписував контракт, очікував, що в армії буде важко. А виявилося набагато простіше — у нас чудовий колектив, де кожен може покластися на товариша. Я працюю на «матраці» (БПЛА Matrice) — ретранслюю сигнал і збільшую робочу відстань для FPV-дронів. Завдяки цьому наші дрони залітають і знищують ворожі цілі за кілька десятків кілометрів від точки вильоту. Ми завдаємо величезної шкоди росіянам, тому вони й самі на нас полюють. Скажу, що серед них теж є професіонали, не треба їх недооцінювати.

Під час одного бойового виїзду точку вильоту екіпажу, в якому працює Артем, виявив російський аеророзвідник. Туди негайно вилетіли ворожі дрони.

— Це було ранньою весною в посадці, «зеленка» ще не з’явилася, тому російський «Мавік» і побачив нашу позицію. Ми встигли зробити тільки один виліт, як почало «прилітати». Це були дрони на оптоволокні (наша позиція за 4 кілометри від лінії фронту, в межах їх досяжності). Після першого прильоту ми сховалися в бліндажі, і нас по суті врятував довгий коридор — наступні дрони, що залітали, вибухали в ньому, а не безпосередньо в укритті. Але це було дуже «стрьомно» — після чергового вибуху в мене аж потемніло в очах. За роботою ворожих FPV-дронів спостерігав їхній «Мавік», тобто вони бачили загальну картину з неба. Ми дочекалися, поки в «Мавіка» закінчився заряд акумулятора, і він полетів на підзарядку, а наступний не встиг долетіти. І в цей короткий проміжок вискочили з напівзруйнованого бліндажа й відійшли звідти. Потім побачили їхнє відео, поширене в соцмережах. Вибухи виглядали дуже феєрично, думаю, росіяни були впевнені, що всі ми загинули. А ми вийшли звідти без поранень, правда, кожен із нас отримав контузію. Потім повернули росіянам усе з лихвою — і техніку їхню нищили, і склади з боєкомплектом, і гармати…

Річний контракт Артема скоро закінчується, утім, він розуміє, що доведеться воювати далі, до закінчення воєнного стану. І має для цього мотивацію.

— У мене дома молодший брат, йому всього 6 років. Моє рідне місто періодично обстрілюють росіяни, і брату з батьками доводиться ховатися в підвалі. Я воюю за нього і всіх інших дітей, котрі тільки починають свої життя.

Раніше молодий захисник зі 128 бригади розповів про дрони на війні.