Андрію (позивний Кірбі) — 33 роки. Він — оператор безпілотника у батальйоні безпілотних систем «Sons of Khors» 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.
До повномасштабного вторгнення він жив на Волині. Працював удома та вів YouTube-канал про комп’ютерні ігри, який приносив дохід. Навесні минулого року Андрій підписав контракт іі ЗСУ, пройшов навчання в Україні й у Великобританії й приєднався до 128 ОГШБр.
ВІДЕО ДНЯУ батальйоні Кірбі обрав спеціалізацію оператора невеликого ударного дрона-бомбера. Головні цілі екіпажу — ворожа піхота, транспортні засоби та логістичні вузли. Окрім ударів, команда виконує завдання дистанційного мінування та відбиття атак противника дронами. За його словами, під час одного з недавніх виїздів вони знищили колісний наземний роботизований комплекс, який віз вантаж на ворожі позиції, а також відбивали ворожі штурми. Роботи багато, вільного часу обмаль, але операції дають відчуття користі й прикриття для піхоти.
РекламаЕкіпажі БПЛА часто стають пріоритетною ціллю для противника, і Кірбі неодноразово потрапляв під вогонь. Він розповідає, що спочатку сприймав бойові виїзди інакше, але усе змінилося після інциденту з ворожим танком. Танк зробив три постріли і не влучив прицільно, але випадок нагадав про високі ризики.
Андрій згадує також побратима Олександра Лущика, який радив йому цю частину і загинув навесні минулого року під час виконання бойового завдання. Кірбі характеризує Олександра як чудову людину й підкреслює, що вибір підрозділу — особисте рішення: «Я зрозумів, що краще самому вибрати підрозділ, ніж потрапити аби-куди».
Андрій позитивно оцінює командування батальйону й атмосферу в підрозділі, відзначає людське ставлення й організацію служби.
Раніше поліцейський із Закарпаття розповів, як з побратимами на війні взяв у полон окупантів.
