Єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії Теодор Манцапула та владика Ніл напередодні Різдва звернулися до вірян, щоб привітати їх зі святом.
Дорогі Брати і Сестри у Христі! Христос Рождається! Славімо Його!
ВІДЕО ДНЯ«З нами Бог, розумійте, народи, і покоряйтеся, бо з нами Бог!».
Щороку Церква нас приводить нас до вифлеємської стаєнки, щоб пригадати одвічну: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним». (Ів. 3, 16). Праведний владика Фалтон Шин говорив, що Боже народження — це «момент, коли в тиші ночі Бог схилився над землею і поцілував людську природу». Ось чому Євангеліє так трепетно і просто говорить про найбільшу подію історії: «І породила Сина свого первородного… і поклала Його у ясла» (Лк 2, 7). Бог входить в історію кожної людини не насильно, не силою пермудрих аргументів, не могутністю імперії. Він входить тихо до стаєнки. У світ, який не має для Нього місця, Бог приходить як Той, хто буде шукати цього місця в серці людини, а не її палатах.
РекламаДля того, щоб прийти до людини Бог не чекає ідеальних обставин і умов. Він входить у серце людства в момент, коли воно найбільш нужденне. Тому й нині Бог приходить до нашого народу, не в тишині безтурботності, а в зболені серця, які шукають утіхи у гіркий час війни, котра руками російського агресора продовжує розривати тіло нашої стражденної України. Бог своїм приходом не усуває труднощів, але входить у них, щоб бути з нами і щоб ми могли усвідомити щиро та промовити «З нами Бог!».
«Ангел же сказав їм: „Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу“ (Лк. 2, 10). Ми живемо у часі великого випробування, коли багато хто відчуває втому, виснаження, кризу довіри, коли сумні події війни чи скандальні політичні новини ранять наш дух і сіють знеохоту. Але саме зараз не можна дозволити, щоб ці тіні перекреслили світло того, що ми пережили в Ювілейному Році Надії. Ми стоїмо у дуже відповідальному моменті нашої історії: потрібно зберегти державу, не згубити гідність, не втратити внутрішньої сили. І тому поклик нашого серця сьогодні не здаватися, а знову мобілізувати зусилля, як це сталося на початку повномасштабної війни, коли цілий народ піднявся у солідарності. Надія це не втеча від реальності, а здатність бачити Бога, Який діє всередині реальності, навіть такої важкої, як війна. Не можемо дозволити сумнівам чи розчаруванням зруйнувати плоди цього року. Надія на Бога це наша внутрішня оборона, і саме вона сьогодні тримає наш народ сильним.
«І ввійшовши до дому, знайшли Дитя…» (Мт 2, 11). Бог приходить у світ через родину і для родини. Він обирає людську сім’ю — родину, як перше місце, де Він буде присутній. Бог не приходить у світ як самітник. Він приходить у сім’ю, маленьку, непоказну, скромну. Це означає, що шлях нашого спасіння завжди проходить через любов, єдність і взаємну присутність одне для одного. У Пресвятій Родині не мали багатства, але мали любов. Не було комфорту, але була довіра. Не було матеріального забезпечення, але була Божа присутність і християнська надія.
«І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява». (Йо 1, 5). Минає також Ювілейний Рік Надії, який ми переживали разом із усією Вселенською Церквою. Це був рік, у якому ми з особливою уважністю слухали Боже слово, що несе надію. Надія це не простий оптимізм, дія Бога всередині нашої реальності. І саме з цієї надії, яку Бог уклав у наші серця протягом усього Ювілейного року, народжується наступний крок — Рік Родини, де надія стає видимою в любові, молитві та взаємній присутності одне для одного. Саме тому в нашій єпархії цей рік ми хочемо присвятити тому, що є серцем Божого задуму про людину — сім’ї. У світлі Різдва урочисто хочу проголосити в нашій Мукачівській єпархії РІК РОДИНИ, який розпочнемо у Неділю по Просвіщенні — 11 січня і завершимо в Неділю після Різдва Христового 27 грудня 2026 року.
Нашим духовним дороговказом і гаслом на цей «Рік Родини» стануть слова святого Бернарда: «Родина, що молиться разом — тримається разом».
Однією із ран війни нашого народу є страждання родини, які позначені болем втрати, смерті та розлуки. Наша Церква відчуває особливу потребу зараз подбати про родину, так як колись в часи підпілля християнська родина була прихистком для Церкви, де таємно по домівках відбувалися богослужіння і саме родина ставала осередками душпастирства. Сила родини не в тому, що вона, через складні життєві обставини завжди знаходиться разом фізично. Сила родини в тому, що вона разом у Бозі. Навіть коли члени родини далеко один від одного, молитва створює єдність, яку не можуть зруйнувати відстані.
«І Слово стало тілом і оселилося між нами» (Йо 1,14). Праведний владика Фалтон Шин казав: «На престолі Бог знову народжується у тиші». У Євхаристії ми торкаємося тієї самої Тайни, що й пастухи та мудреці. Євхаристія є джерелом сили для родини. Вона вчить нас приймати у своє серце Ісуса, а також одне одного, бути терпеливими, нести тягарі одне одного, і ставити Бога в центр наших стосунків.
У світлі цієї великої Тайни прагнемо з батьківською любов’ю огорнути своєю молитвою всі родини нашої єпархії: родини, які святкують Різдво разом і ті, які розділені гіркими обставинами війни; дітей, молодь і старших; тих, хто переживає втрату близьких; хворих і поранених; тих, хто несе тягар відповідальності за інших; і всіх наших військових захисників, місце яких за святковим столом завжди залишається в колі родини. Нехай Бог, який прийшов у Вифлеєму, увійде у ваших домівок. Нехай наповнить їх миром, зцілить всі духовні та фізичні рани, зміцнить любов, об’єднає серця і дасть силу бути світлом для інших.
Христос рождається! Славімо Його!
Нагадаємо, раніше видання писало про те, чи буде хоч один додатковий вихідний у період із 25 грудня до 7 січня.
