Сила спільнот починається з діалогу: досвід Перечина

Після початку повномасштабної війни вона прийняла тисячі вимушених переселенців, а згодом — працівників релокованих підприємств і установи з Краматорська: ліцей, дитячий садок та центр первинної медичної допомоги. Сьогодні у громаді живе орієнтовно 15 тисяч людей.

Нові мешканці, робочі місця та житлове будівництво дають громаді можливості для розвитку. Водночас різний досвід, рівень доходів і звичний уклад життя створюють дистанцію між окремими групами. «Соціальної напруги не видно, її можна тільки відчути», — пояснює менеджерка з організаційного розвитку Центру громадських ініціатив Елеонора Вишняк.

Центр працює у Перечині з кінця 1990-х років. Його команда живе в громаді, знає місцевий контекст і шукає рішення разом із мешканцями та органами місцевого самоврядування. Організація взаємодіє з міською владою й залучає її до заходів. За участі Центру також створили громадську раду з представників місцевих організацій, ВПО та бізнесів. Вона порушує питання від укриттів до інфраструктури та взаємодіє з міською владою щодо їх вирішення.

У Центрі вважають, що недовіру між різними групами мешканців посилює брак стратегічної інформації. Людям важливо знати, де будуватимуть житло й дороги, як розвиватиметься створений у Перечині у 2023 році індустріальний парк, що відбуватиметься із землею та куди спрямовують бюджетні кошти. Без таких пояснень інформаційні прогалини заповнюють чутки, які посилюють настороженість між різними групами жителів громади.

Участь мешканців не обмежується виборами. Громадські слухання, консультації, молодіжні ради та спільне планування дають людям можливість впливати на рішення і відповідати за розвиток громади.

У межах проєкту «Фенікс: Сила спільнот», який реалізує Фонд Східна Європа за фінансової підтримки Європейського Союзу, Центр громадських ініціатив проводив дослідження, фокус-групи, діалогові зустрічі та форум за участю місцевої влади, громадськості, переселенців і представників індустріального парку. Ці формати допомогли зібрати позиції різних груп мешканців, побачити точки напруги та визначити теми, навколо яких можна вибудовувати подальший діалог. Водночас досвід показав: просто запросити людей за один стіл недостатньо. Мешканців із різним досвідом поки що складно залучити до спільного обговорення, а найбільше напруга помітна там, де установи конкурують за учнів, приміщення чи ресурси.

Найлегше спільну мову знаходять діти й молодь: для них поділ на «місцевих» і «переселенців» має менше значення, ніж спільні інтереси та заняття. Це видно, зокрема, на прикладі відпочинкової зони на березі річки, яку вже кілька років розвиває молодіжна рада громади. Тут учні та молоді вчителі з різних закладів разом грають у пляжний волейбол, дивляться фільми просто неба й долучаються до облаштування території. Релоковані підприємства також допомагають технікою та матеріалами. У Центрі бачать у молодіжних ініціативах можливість поступово розширювати взаємодію і на родини, хоча ставлення старших поколінь поки що стримує таке спілкування.

Робота в межах проєкту «Фенікс: Сила спільнот» допомогла команді Центру сформулювати власне бачення того, як гуртувати громаду: рухатися малими кроками — починати з невеликих зустрічей, спільних дитячих, спортивних і культурних подій, живого спілкування та зрозумілого пояснення рішень влади. Соціальна згуртованість не виникає від одного заходу. Вона формується тоді, коли люди бачать спільні інтереси, мають простір для діалогу й досвід спільної дії.