В Ужгороді презентували книгу словацького письменника

В Ужгородському прес-клубі презентували книгу словацького письменника Йозефа Лайкерта «Дотик душі».

Як розповів Василь Густі, голова Закарпатської організації Національної спілки письменників України, перекладач, ідея видати книгу виникла ще у минулому році під час візиту делегації словацьких письменників в Ужгород: «До нас приїхала група словацьких письменників із Братіслави. Тоді була розмова, що зустріч – перша і вона буде продовжена не випадковими бесідами, а чимось корисним. Тоді йшлося, що будемо один одного перекладати і популяризувати словацьку літератут в Україні, і та українську – у Словаччині».

Закарпатець також розповів про свою перекладацьку роботу: «Я не професйний перекладач, бо у нас на Закарпатті прекрасна перекладацька школа. Але я вам скажу, що коли я отримав і прочитав ці вірші, зрозумів, що автор писав їх під час серйозних життєвих потрясінь. Його душа доторкнулась до моєї душі, бо під час того я теж мав переживання, які вирішувались у режимі «бути чи не бути». І раніше доводилося перекладати словацькі твори, але тут йдеться про людську душу. Інтимна лірика чоловіча й інтимна лірика жіноча – це дві різні речі. Це мужня сильна, але ранима душа. Одверта, яка перемогла, яка пережила. Дуже метафорична поезія», – каже про книжку Василь Густі.

«Був задум, аби книжка вийшла двомовною. Це мене затискало в певні рамки, щоб воно добре відповідало одне одному. Але робота вийшла непогана. Я і заздрю Йозефу, і вітаю його. Якщо я колись згадуватиму хороші, приємні моменти з мого життя, я загадаю і про час, коли перекладав цю книжку», – додав В. Густі.

Дмитро Федака, редактор книжки подякував усім, хто безпосередньо долучився до видання. «Особливо хочу відзначити художницю Тетяну Житнян, яка виконала оформлення книги. Від цього залежить дуже багато. На обкладинці – малесенький, але дуже виразний малюнок. Поезія Лайкерта, уся його книжка філософської лірики – це верліброва мініатюра. Основна тематика – життя і вічність, сповідь автора перед вічністю. Книжка дуже оригінальна і добре, що вона вийшла в Ужгороді, добре, що вийшла двома мовами. Це не перша книжка Лайкрета, яка вийшла в Україні – дві попередньо виходили в Києві. Із словацьких поетів Йозеф Лайкерт найбільш представлений в Україні. Він не тільки поет, він – талановитий прозаїк-документаліст. Цю літературу в Європі називають літературою факту», – розповів Дмитро Федака.

Ярослав Федишин, видавець книги розповів, що минулого року була розмова про видання книг з кількома словацькими авторами. «Перший був пан Лайкерт. Автор спрацював дуже оперативно. Він дуже дисциплінований і дуже нам допоміг. Деякі зауваження від автора були, ми могли б їх врахувати, але вийшла нестиковка. Хоча, правки несуттєві», – розповів видавець.

«Книжка вийшла якісна. Ми можемо продовжити нашу співпрацю. У нас уже шосте словацьке видання, через місяць буде ще одна книжка словацього автора», – додав він.

Іван Яцканин, голова Спілки українських письменників Словаччини, коментуючи видання книги, зазначив: «Аби отримати Нобелівську премію, треба мати багато перекладів. Йозеф Лайкрет на підході до премії, оскільки у нього вийшли збірки поезій кількома мовами. Якщо буду колись сидіти зі своїми внуками і дивитися на засідання Шведської академії, скажу своїм хлопцям, що поезію того чоловіка я знаю. Жартуючи, я кажу це, тому що Нобелівську премію у сфері літератури не мають ні українці, ні словаки, але Лайкерт може змінити цю ситуацію», – сказав І. Яцканин.

Автор книги Йозеф Лайкерт, розповідаючи про видання, сказав: «Думаю, що ви мене розумієте, як я вас. Добрі люди розуміють один одного. Мене питали, чому довго не виходили мої книги, і я пояснив, що скоро моя книга вийде в Україні», – розповів він.

«Мої книги вийшли у 12-13 країнах. Але ця мені особливо близька. Ми добре розуміємо ваші душі, ваші проблеми і ваші радості. Дякую усім, хто долучився до видання книги. Я доклав до книги шматочок своєї душі, шматочок свого серця», – розповів автор.

Художниця Тетяна Житнян, яка виконала оформлення книжки, теж зі Словаччини. «Є художники які багато говорять, а є художники, які нічого не говорять ,але багато малюють. Я саме такий художник. Цей текст був такий, як ніби людина падала у якусь прірву, а потім почала підніматися. Якось так і я малювала», – розповіла Тетяняа Житнян. За словами художниці, робота над книгою тривала близько півроку.