З Берегова до Хмільника організовано Пам’ятну поїздку Боржавською вузькоколійкою

4 серпня вже традиційно за ініціативи Йосипа Галайди, директора берегівського «Водоканалу Карпатвіз» та колишнього залізничника з Угорщини Тібора Бачинські було організовано Пам’ятну поїздку Боржавською вузькоколійкою.

Проїхатися 105-річною раритетною колією зібралося чимало: близько 100 охочих. Були серед них і діти, які сприймали подорож на маленькому потязі як пригоду, і набагато старші люди, котрі їздили вузькоколійкою ще декілька десятків років тому та ностальгійно згадували минуле. Також цьогоріч пасажирами пам’ятної поїздки Боржавською вузькоколійкою стали туристи не тільки з України, але й з Угорщини, Чехії, Польщі. Як розповів нам співорганізатор з Угорщини Тібор Бачинські, історія поїздок на кшталт цьогорічної починається ще у 1989 році. Проте декілька років вона відкладалася за різних причин, тому за рахунком у цьому році подорож була приблизно 15-ю. Традиційно за дату для такої події обирають другу неділю серпня (колишній «День залізничника» в СРСР).

Отож, пам’ятна поїздка вузькоколійкою розпочалася з депо у Берегові. Маленький локомотив та 3 вагончики вирушили в сторону Хмільника в Іршавському районі. Звісно, на початку подорожі не оминув потяг «краєвидів» «славнозвісного» ромського табору. Проте цей факт аж ніяк не зіпсував настрою пасажирам. Дорогою перед кінцевою станцією були заплановані ще дві зупинки. У с. Великі Береги до пасажирів приєдналися музики, які впродовж всієї поїздки та відпочинку звеселяли запальною грою українських, угорських, російських пісень на баяні та саксофоні. Під час неквапливого руху вузькоколійкою, крім чудових пейзажів Берегівського району, можна було побачити місцевих і немісцевих мешканців, які здивовано і захоплено махали руками та посміхалися пасажирам потягу. Далі міні-пїзд зупинився у с. Нижні Ремети, де за програмою було заплановано кофі-брейк. Усіх охочих частували кавою, капучіном, чаєм різних сортів. До напоїв пропонували надзвичайно смачні тістечка. Вже на самій станції «Хмільник» пасажирів з Берегова «зустріли» занедбані вагончики, рясно покриті іржею. Це доволі яскравий приклад того, що унікальна Боржавська вузькоколійка потребує нагально втручання чи то держави, чи приватних інвесторів. Згадати б вандалізм в Іршавському районі, де люди своїми силами захищають демонтаж колії. Очевидно, що закарпатська вузькоколійка запросто могла б стати родзинкою краю, були б такі ентузіасти.

Трішки далі від кінцевої зупинки і розташувалися усі пасажири потягу, а саме під залізничним мостом, у місці, де річка Іршавка впадає у Боржаву. Під упізнавані ритми музик подорожуючі розбили табір, а досвідчений кухар Йосип Галайда з допомогою охочих взявся готувати головну страву — угорський бограч-гуляш. А поки пікантний суп варився, під облаштованим шатром відпочивальників частували усілякими наїдками і напоями різної міцності. Тож, зголоднілих чи спраглих не було. Також люди із задоволенням плавали у стрімких водах Боржави, грали з м’ячем, засмагали, співали, танцювали. Ближче до вечора на столи подали запашний бограч-гуляш, після дегустування якого кухарі отримали тільки похвалу.

Подорож любителів вузькоколійки за деяких технічних причин закінчилася на станції «Шаланки» на Виноградівщині. Звідси подорожуючих забрали автобуси. Та, такі несподівані обставини зовсім не зменшили хороших вражень від організації пам’ятної поїздки. Тож, пасажири пообіцяли і наступного року приєднатися до «вшанування» такої особливої Боржавської вузькоколійки.