«Туберкульоз не десь -туберкульоз серед нас»

Такий девіз обрала Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) до програми боротьби з туберкульозом, яка направлена на мобілізацію громадськості, спонсорів та меценатів, медичних закладів в боротьбі з недугою.

Зовсім нещодавно нашим ресурсом був започаткований проект - добірка матеріалів про хворобу, з якою ми можемо зустрітися будь-де. Хвороба, про яку ми чули багато, але мало хто знає про неї достатньо, для того щоб вберегтися. Мова йде про туберкульоз. Що це за хвороба? Звідки вона пішла? Які перші прояви і як лікуватися? Все це в матеріалах, які підготовлені нашими журналістами разом з лікарями Мукачівської ЦРЛ. Отож пропонуємо другий матеріал з циклу: ”Хвороба,яка не дрімає”.

Аналіз причин виникнення критичної ситуації із захворюванням на туберкульоз.

На сьогоднішній день зрозуміло, що загострення ситуації із захворюваннями на туберкульоз зумовлене численними соціально-економічними і медичними факторами, які носять як об'єктивний, так і суб'єктивний характер.

Туберкульоз споконвіку у всьому світі вважався соціальною хворобою (вперто не визнавала цього тільки радянська медицина). Він вражає найчастіше тих, у кого і без того важка доля, і тих, хто тривалий час виконує надважку, виснажливу або шкідливу для здоров'я роботу, нарешті тих, хто, навпаки, не має пристойно оплачуваної (а то і ніякої) роботи, або тих, хто не може нормально харчуватись, відпочивати, мати більш-менш людські житлово-побутові умови.

На жаль, кількість таких людей зросла за останнє десятиріччя у значній мірі.

Інша проблема - надзвичайно жвава міграція (переміщення) працездатного населення не тільки в межах регіонів, а й різних держав. Звісно, що майже рабські умови праці на заробітках, невлаштованість із житлом, тривала економія на продуктах харчування аж ніяк не сприяють підвищенню опірності організму до різних хвороб, у тому числі і до туберкульозу.

Міграція населення у певній мірі стосується і тих осіб, які вибувають (або відбували) покарання у місцях позбавлення волі, де, можна образно сказати, туберкульоз так і кишить, і де, в силу специфіки перебування людей, немає жодних умов,щоб можна було вберегтися від зараження туберкульозом. Амністія захворілих на туберкульоз - тепер звична справа і повернення звільнених з місць позбавлення волі хворих на туберкульоз до міста і району відбувається десятками Далеко не всі з них після звільнення ведуть належний спосіб життя, лікуються самі і оберігають від захворювання інших.

Пияцтво (аж до хронічного алкоголізму), вживання різних наркотичних або їм подібних засобів, тютюнокуріння чи не з дитсадкового віку - все це зростає на наших очах катастрофічними темпами.Більше того, зростає кількість дітей, які вже при народженні є ослабленими, хворобливими (через неуважність або невміння батьків народжувати здорове покоління). Такі діти часто зростають кволими і якщо не захворіли у дитячому чи підлітковому віці, то мають високий ризик захворіти на туберкульоз пізніше.

Крім того слід відмітити про поширеність не специфічних хронічних хвороб, які різко знижують опірність організму до туберкульозної інфекції (цукровий діабет, хронічні не специфічні захворювання бронхів та легень, виразкова хвороба шлунково кишкового тракту, хвороби печінки, ревматизм, алкоголізм і наркоманія, психічні розлади тощо). Ослаблений основною хворобою організм є сприятливим ґрунтом для враження туберкульозом.

Все більш екологічно забруднене повітря (скільки шкідливих викидів одним тільки автотранспортом), продуктів харчування, питної води також провокують зниження рівня здоров'я і захворювання на туберкульоз.

А ще ой який недостатній рівень санітарної культури наших краян! Більшість з них зовсім не стежить за власним здоров'ям, не дбає про те, щоб вберегти його, поки воно ще є, відновити його вчасно, коли воно ще не дуже зіпсоване. Багато з нас вважають, що здоров'я - це коли хай навіть багато де болить, але ще є сили, щоб не йти до лікаря. Особливо турбує ухилення людей від систематичного (щорічного) медичного обстеження методом флюорографічних досліджень, яким і виявляється, навіть у початкових стадіях, туберкульоз (і не тільки) легень. А нерозпізнаний своєчасно туберкульоз є джерелом розповсюдження туберкульозної інфекції серед здорових оточуючих, призводить до нових і нових захворювань.

Ще один з багатьох причинних факторів, що зумовлюють стрімкий ріст захворюваності на туберкульоз серед людей - це неналежне лікування вже виявлених хворих, в першу чергу, із заразливими формами туберкульозу. Дуже багато хворих заразними формами туберкульозу вільно гуляють по місту, і селах району, відвідують місця масових зібрань людей, торгують на ринках тощо, і куди б вони не ступили, залишають за собою масивну дозу туберкульозної інфекції, яка потім вражає оточуючих, - і не лікуються вони не тому, що лікування для них є недоступним, а з власного недбальства.

Певну роль зіграла також самозаспокоєність медичних працівників, бо суттєві досягнення у боротьбі з туберкульозом, починаючи з 60-х років і впродовж наступних 30-ти років, приспали їх пильність, і вони стали менш наполегливо проводити протитуберкульозні заходи, вважаючи, що справу вже зроблено. Але життя твердить, що там, де дрімає медицина, пробуджуються туберкульоз та інші грізні хвороби.

Є і інші причини: несвоєчасне спрогнозування вченими стрімкого погіршення ситуації, недостатня підготовленість (ні моральна, ані матеріальна) до належного опору, до розростання епідемії на початку її зародження ні з боку урядових і державних установ і інституцій, ні з боку медичних працівників, ні з боку самого населення, хоча епідемія туберкульозу не настала зненацька (як то часто у нас буває, що настає наступна пора року завжди зненацька, коли до неї ми ще зовсім не готові)

Тож причин багато, винних ще більше. Наслідки відомі.

Настала пора боротися як з причинами, так і з наслідками.