Мукачівець Михайло Манзяк розповідає про секрети свого схуднення

Нерідко, аби втратити кілька кілограмів, люди купують різні пояси, пластирі, пігулки та біологічно активні добавки, за які платять шалені гроші. Врешті, не досягнувши бажаного результату, глибоко розчаровуються. Мукачівець Михайло Манзяк, як кажуть, на власній шкірі все це перепробував. Невдовзі зрозумів, що це не що інше, як видурювання грошей, і взявся самотужки боротися з ожирінням. І вийшов переможцем. Зараз чоловік важить 90 кілограмів. А ще зовсім недавно його вага була 130. У свої сорок п'ять почувається дуже молодо. Нині його життя набрало іншого змісту. Але про все по порядку.

«У моїй родині ніколи не було товстунів. До певного часу я також не переймався своєю вагою, — розповідає пан Михайло. — Закінчивши політехнічний інститут у місті Лева, за призначенням потрапив працювати у Мукачево. Тут зустрів своє перше кохання, одружився. Розмірене тихе сімейне життя посприяло тому, що після тридцяти років я почав стрімко набирати вагу. Ще коли мав сотню кілограмів, міг сяк так щось робити, однак коли стрілка ваги зупинилася на позначці сто тридцять, відчув, що стає немилим білий світ. Мені почали дошкуляти гіпертонічні кризи. Вийти східцями на третій поверх - це був справжній подвиг. Я важко дихав і постійно обливався потом. Стало дуже важко і працювати. Лікарі порадили дотримуватися дієти, про яку я й чути не хотів. Та коли одного вечора у мене стався серцевий напад, я собі пообіцяв: все, від завтра сідаю на сувору дієту! Найперше вирішив різко обмежити величезні порції, адже я їв не з тарілок, а з емальованих мисок, а це було утричі більше. Крім того, виключив із раціону солодощі, хліб, пиво, алкогольні напої. Дуже гнітило, що страшенно мучуся, а вага не повзе донизу. І тоді лікар порадив мені хоча б раз на тиждень тримати розвантажувальну дієту. Щоп'ятниці впродовж доби випивав всього літр кефіру або ж з'їдав кілограм свіжих огірків. Так поволі, наче сніг навесні, мої жирові нашарування стали танути. За перші три місяці вдалося скинути чотири кілограми. Та хоч як я страждав, однак дієти все-таки дотримувався. Незабаром почав худнути стрімкіше. За півроку позбувся дванадцяти кілограмів. Це мене окрилювало, тепер уже почав потрохи вранці на балконі робити зарядку. Я звик до дієти і вже коли діти їли солодощі, міг стримуватися. Рівно через рік я зважився і побачив, що втратив рівно ЗО кілограмів. Це було справжнім щастям, ми з дружиною пішли в монастир,поставили свічку й замовили молебень. Я був вдячний Всевишньому, що дав мені силу волі утриматися від їжі».

До речі, нині пан Михайло виглядає значно молодше за свої роки. Він стрункий, підтягнутий і надзвичайно енергійний. Щоранку здійснює легку пробіжку набережною Латориці, а також віджимається від підлоги. Щоправда, і надалі дотримується своєї дієти. Споживає багато овочів та фруктів, надає перевагу молочнокислим продуктам, а про хліб, макаронні вироби взагалі забув. Кожного ранку з'їдає всього кілька ложок вівсяної чи гречаної каші, випиває склянку кефіру. На обід тільки невелика порція супу чи борщу. Найголовніше, що він уже не відчуває голоду. Натомість увечері випиває склянку зеленого чаю без цукру. Інколи дозволяє собі з'їсти трохи м'яса чи сала, але не більше ста грамів. Завдяки такій суворій дієті Михайло Іванович втратив ще додатково десять кілограмів.

«Я став таким рухливим, - хвалиться він, - що кожний уїкенд кілька десятків кілометрів долаю пішки за грибами. Обожнюю прогулянки на природі. Люблю дихати свіжим повітрям. Ба більше, це вже стало моєю фізіологічною потребою. Наразі не маю звички відпочивати в обідній час чи у вихідний, а раніше без такого відпочинку не міг прожити день! Рухливий спосіб життя змусив мене продати автомобіль. Тепер користуюся велосипедом. Хотів би дати пораду тим людям, котрі страждають через зайві кілограми: схуднути - важко, але варто спробувати. Ожиріння скорочує наше життя, робить його неякісним, лінивим і нудним. Ми не повинні бути рабами своїх шлунків. Попервах потрібно поставити собі мету, за тим набратися терпіння. Найголовніше — чітко дотримуватися раціону, не сходити з наміченого курсу, а вже скоро матимете можливість насолоджуватися власним життям. Бо воно, повірте, попри всі негаразди дійсно чудове».

Віталій Пумпинець