Допомога воїнам АТО – одне з головних завдань нашого колективу, – керівник "Валері" Тетяна Черненко (ФОТО)

Цьогоріч свій 20-річний ювілей відзначає Народний хореографічний колектив “Валері”. Чимало вихованців за цей довгий час пройшли школу танців у цьому колективі. Дехто продовжив танцювальну кар’єру, дехто – ні. Так, всяке було на довгому шляху, однак, попри складнощі, ансамбль живе і танцює.

Про те, як в одному колективі вживаються люди різних поколінь і як борються зі складнощами, газета “Панорама” поцікавилася у його керівника Тетяни Черненко.

– Як створився хореографічний колектив “Валері”?

– Наша група утворилась при клубі дозвілля “Берегиня”, що у мікрорайоні “Підгоряни”, в середині 90-х років. Тоді головною метою було відірвати дітей від вулиці, зняти її негативний вплив і сприяти розвитку дітей. Зокрема, у танцювальному напрямку. Разом з танцями ми також організовували конкурси краси. Вони були специфічними, адже на конкурсах демонструвалась не лише краса, а й розум та певні знання. А статус «Народного» наш колектив отримав у 2003 році.

– За такий довгий час ви навчили танцям сотні, можливо, й тисячі вихованців. Чим вони зараз займаються?

– Багато з них сьогодні мають власні танцювальні групи. Дехто, до слова, професійно займається танцями за кордоном. Зараз є й учні, які протягом довгого часу займаються у нас разом зі своїми дітьми. Найвідомішою серед них є співачка Юлія Плаксіна.

– Відомо, що ваша група охоплює людей різного віку…

– Так, танцями у нас займаються люди віком від 5 до 56 років. Навіть коли їх бачите на тренуваннях, то між ними різниці ніякої нема, адже танці їх об’єднують. Старші танцівниці постійно дають поради юним дівчатам. Танці об’єднують не лише за віком, а й за професіями. В колективі є і інженери, і економісти, і вчителі.

– Назвіть тих, кого вважаєте найкращими вашими учнями?

– Ольга Височанська, яка працює у 5-й школі. Вона не одну дитину привела сюди. Наталія Мелеганич, яка є вихователькою у дитсадку. Військовослужбовець Олена Бобицька – разом зі своєю донькою Анастасією здобувають різні призи на конкурсах. До слова, попри військову кар’єру, Олена брала участь у конкурсі “Місіс Західна Україна”. Ольга Гапонова теж ходить сюди разом зі своєю матір’ю. Безперечно, хочеться відзначити 56-річну Валентину Шетельву, яка попри свій вік непогано танцює і показує приклад молодим танцюристам.

– Зараз ви присвячуєте свої танці Україні…

– Цьогоріч кожна постановка – патріотична. Звісно, це не так легко потрапити в кожну ноту, передати усі емоції танцем. Але наша нова постановка “Україна – це ми” стверджує, що наша країна об’єднує абсолютно різних людей: від мала до велика. Так і хочеться сказати, що наш колектив є уособленням цілої країни. Плануємо з патріотичним танцем виступити 12 травня на звітному концерті колективів міста.

– Відомо, що ви допомагаєте бійцям АТО…

– Так. Ми постійно допомагаємо воїнам АТО. Ця допомога – теж одне з головних завдань нашого колективу, попри складне фінансове становище.

– Що саме маєте на увазі?

– Ми жодної копійки, на жаль, не отримали від будинку культури. І це попри те, що маємо величезне костюмерне багатство у майже 2,5 тисячі костюмів, в які можемо одягнути велику кількість людей. Завдяки нам фактично живе приміщення школи №8, адже після того, як учнів-початківців перевели у 10-ту школу, життя у цих стінах майже завмерло.

– Які у вас плани на майбутнє?

– Завжди кажуть, що хореограф помирає на сцені. Тому найперше планую удосконалити хореографічну майстерність моїх учениць, щоб потім вони, в свою чергу, навчали цій майстерності молодь. Звісно, плануємо ще більше допомагати нашим військовим. Ну і, безперечно, – постійно перемагати і здобувати призові місця на різних конкурсах.