Перед лекцією Азарова закарпатським студентам провели інструктаж

Сьогодні у обласному драматичному театрі прем’єр-міністр України Микола Азаров зустрівся зі студентами чотирьох закарпатських вишів. Вихід прем’єра на сцену студенти зустріли стоячи, завзятими оплесками.

У залі, так би мовити, ніде яблуку було впасти. Проте на деяких закарпатських медіа-ресурсах вже з’явилася інформація, що студентів не лише зігнали на цю зустріч, а ще й відібрали з усіх «найблагонадійніших».

Микола Азаров почав лекцію, підшуковуючи собі заміну. Очільник уряду просто спитав, хто зі студентів хоче у майбутньому стати прем’єр-міністром України, а потім одного за одним викликав представників трьох Закарпатських вишів на сцену.

Чиновник на прикладі середньостатистичної сім’ї вирішив показати, в якому стані зараз економіка та як би вона мала і могла розвиватися. У ході лекції виникли цікаві нюанси. Так, наприклад, Азаров, одним з чинників розвитку економіки держави назвав дітонародження. «Рожать більше надо!», – закликав закарпатських студенток прем’єр та заодно й похвалився, що уряд суттєво підвищив виплати по догляду за дітьми.

Не забув Микола Янович і про високі ціни на російський газ, які сповільнюють піднесення економіки. До речі, пояснюючи студентам, як має мінятися вартість природного палива у залежності від відстані, на яку його транспортують, Азаров звернувся по допомогу до голови закарпатської обласної державної адміністрації: «Ледіда, від границі до Ужгорода скільки кілометрів?». Нажаль, не вдалося почути чи правильно відповів на питання губернатор, який сидів у передніх рядах.

Попри те, що в таких випадках завжди є підозра, що активісти на сцені, спеціально підібрані для такої оказії люди, студенти таки умудрилися обламатися. Так, один з них, на запитання Азарова: що неправильно робить чинний уряд, – відповів, що у тому, що держава продала енерговиробляючі підприємства Азарову, є як плюс – так і мінус. Напевно, хлопець мав на увазі Ахметова, але скажімо так, цікава обмовка вийшла. Проте, на фоні свого «колеги», який почав розхвалювати дії влади, цей ляп виглядав значно краще.

Проте, як на мене, найприкрішим моментом було те, що незважаючи на те, що у всіх студентів була можливість, як мінімум, задати гостре питання прем’єру, бо чиновник увесь час намагався спілкуватися з залом, жоден з них цим не скористався. Вже після виступу одна із студенток на моє питання, чому ніхто із них так цього і не зробив, відповіла, що перед заходом вони пройшли своєрідний інструктаж. І що їх усіх нібито викликали до профкому та попросили «не виступати».