Мегатворчий вечір в Ужгороді

Другий "Дуже творчий вечір" відбуся недільного вечора 11 вересня. Зібрав творчі таланти паб "Кактус", атмосфера якого надихала та налаштовувала на приємний лад.

Відкрив творчий вечір чудовий жіночий вокал, що лунав у супроводі двох гітар. Це був гурт "BAILEYS", котрий виконував акустичний рок. Після музичного вступу свою "депресивну" (як висловилась сама авторка), але дуже чуттєву й емоційно насичену поезію зачитала дебютантка Наталія Шандра. Далі відбувся дуже контрастний виступ Таші Ігнатьо, котра здивува всіх своєю прозою, розповідаючи про буденні речі надзвичайно цікаво і своєрідно. Одразу за нею перед публікою постала вже доволі відома письменниця Інна Мочарник, котра зачитала свої нові вірші. Розбавив читання та декламацію Василь Лавер, який заграв на акустичній гітарі та заспівав кілька пісень.

Другий блок письменників розпочала Аліна Ганько, котра, щоб зачитати свої твори, прийшла на творчий вечір одразу з потяга. Наступною читала свої ліричні вірші Ірина Левіна, яка захопила всіх справжньою жіночою поезією. Продовжив вечір хлопець з Виноградова, Роберт Тиводар, котрий завів публіку своїми позитивними, веселими пісеньками.

Справжніми родзинками, які залишили на кінець, стали Іван Петровцій та Сергій Федака. Поет, перекладач і власник чудової книгарні Іван Петровцій зачитав вірш-пораду для молоді, який він переклав, а автор — Віктор Гюго. Не зважаючи на вік (67 років) Іван Петровцій припав до душі молодій публіці, бо відчув себе на їхній хвилі. Далі виступили організатори "вечора" Андрій Федорішко та Василь Лавер.

Закінчив читання поезії Сергій Федака, який спочатку зачитав вірш свого товариша Івана Петровція, потім кілька своїх, серед яких і вірш, що його він написав перед виступом.

Завершили "Дуже творчий вечір 2" учасники гурту "MY LAST DANCE", які відспівали кілька своїх найкращих пісень.

Накінець організатор Андрій Федорішко подякував всім учасникам і присутнім за насправді дуже творчий вечір.

Щоб порівняти враження учасників з різних поколінь, ми звернулися за коментарем до Ірини Левіної та Сергія Федаки:

— Які враження від другого "Дуже творчого вечора"?

Ірина Левіна: — Я думаю, що він вдався. Хоча все відбувалося не зовсім так, як я хотіла, бо я дуже сильно розхвилювалась наприкінці свого виступу, якось важко було, тому що все-таки це мій перший виступ за тривалий час, але я думаю, він був вдалий. До того ж, обстановка "Кактусу" якось розслабляє, а відомі лиця із плакатів додають впевненості.

Сергій Федака: — Страшенне тепло йшло від "юпітерів", тому було дуже спекотно. А стосовно вечора, то молода поезія запалює і додає молодої енергетики. Я почувався як вампір, який тягне енергію від молоді. Приємно було те, що з'являються дуже цікаві тексти у молодих і сюжетні замальовки з побутового життя, є дуже багато соціальної тематики. Я з подивом виявив, що ми люди різних поколінь, але у нас дуже схожі оцінки, образи... Приємно, що я не є якимось ретроградом, а мої бачення співпадають з баченнями двадцятилітніх.

— Про що зазвичай пишете, і які твори Ви сьогодні читали?

Ірина Левіна: — Ну, більше про кохання, звичайно, і трохи соціальної тематики. Саме кілька таких віршів я сьогодні й зачитала.

Сергій Федака: — Вірші у мене - це дуже збірна "солянка". Я читав і зі старих виданих збірок, і ряд віршів написаних прямо сьогодні до нинішньої теми, і соціальної тематики, і духовно-автобіографічні, і любовна, і десь політична... Тобто, намагався охопити всі аспекти своєї творчості та представити їх.

— Що найбільше схвилювало чи сподобалось на вечорі?

Ірина Левіна: — Чесно кажучи, я дуже довго думала, бо не знала чи Сергій Федака та Іван Петровцій будуть виступати до мене чи після. Насправді, було важко налаштуватися, оскільки після таких "зубрів" важко чимось вразити публіку. Але їх, як родзинку, залишили під кінець і вони виправдали очікування.

Сергій Федака: — Тяжко щось виділяти. Виступи були у різних категоріях: хтось публічно виступав уперше, як Наташа Шандра, хтось уже має величезний досвід, як Таша. Ну, Таша мене здивувала своїми прозовими текстами. Дуже цікаві у Іри речі, несподівані. У неї якась така феміністична поезія. Хоча, скоріше не феміністична, а з таким жіночим поглядом, прискіпливим і шикарним. Інна вже має книжку, але зачитала нові свої вірші. Приємно, що вона не зациклилась на тематиці проблемного роману, а вона йде далі, освоюючи нові теми. У Аліни теж багато несподіваних речей, нові аспекти відкрились... Крім поетичних декламацій, була ще й поезія співана. Мене дуже вразив Василь Лавер із своїми піснями і цей, виноградівський хлопець із таким собі оригінальним, місцевим шансоном.