На великоберезнянського прокурора знайшли київського генпрокурора
Цієї середи закарпатські та всеукраїнські сайти сколихнуло повідомлення про факт побиття прокурором Великоберезнянського району Закарпатської області В’ячеславом Конаром активістки Української партії, журналіста Інни Конар. Державний службовець має власну версію того, що відбулося. «Причиною інциденту, який справді мав місце того вечора, стало те, що дружина мені зраджувала», – зауважив В’ячеслав Конар. За його словами, вона зраджувала йому вже 8 місяців, але досі ніяк не могла вирішити, чи остаточно розривати відносини: «Про усе це я дізнався з смс-повідомлень, які вперше знайшов на її телефоні в середині червня. Їй неодноразово було запропоновано розійтися і розділити майно. Вона заперечила і висловила бажання жити під одним дахом і продовжувати свої романтичні зустрічі на стороні». Як розповів учасник інциденту, з Інною Конар вони дійсно розлучилися у лютому 2008 року. «Це було формальне розлучення через нашу роботу: я – державний службовець, вона – працівник банку. Зважте самі, за рік після розлучення, у вересні 2009-го ми разом купили будинок, в якому досі живемо, оформивши його на двох. Для чого їй це було робити, якщо я є таким монстром?», – зауважив районний прокурор. Приводом для сварки того вечора, стверджує він, стало чергове пізнє смс-повідомлення від Федаки П.П. (голова Української партії – ред.) з незрозумілим текстом: «Завтра заскочу в паспортний стіл. Кровопролиття Тобі чи мені?». Як стверджує В’ячеслав Конар, за травень та половину червня від Павла Федаки надійшло 82 повідомлення, і що цікаво, наголошує учасник інциденту, після 23.00 майже кожного дня. «Я попросив жінку віддати мені телефон, на що вона різко заперечила. У нас зав’язалася словесна перепалка. Опісля, з метою остудження її пилу та емоцій, я добряче облив її водою. Якраз через це вона, збігаючи по сходах з другого поверху, підковзнулася і впала на сходах. Тілесні пошкодження ніхто їй не спричиняв. Ще тої ночі вона мені погрожувала політичним скандалом, знищення мене, звільненням з посади, і при цьому вказувала на те, що вона заручилася підтримкою голови Української партії – її коханця Павла Федаки», – повідомив учасник інциденту. У офіційній версії побиття Інни Конар, яке було розіслане повідомленням від Української партії, дуже стисло переповідаються подробиці інциденту, зокрема, ігнорується факт «сімейних відносин». Однак, у своєму блозі Інна Конар виклала більш розлогу версію того, що відбулося: «Вівторок був переповнений клопотами: репитиції купальського фестивального дійства, закупка свічок, квітів, дрів для вогнища та іншого реквізиту, прослуховування виконавців і т.д. Повернулась додому стомлена. Ледве встигла перебрати та загрузити речі у машинку для прання, як прийшов колишній чоловік. Був весь заведений та роздратований. Подумки порадувалася тому, що син уже декілька днів знаходиться у бабусі. Неврівноважений В’ячеслав міг легко зірватися та побити мене, або дитину. Інколи розважався, приставляючи до мого чола пістолет. Після одного з таких випадків у 2008-му році ми розлучились. Хоча, заради спільної дитини, намагалися створювати ілюзію добрих стосунків. Останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння, стало жорстоке побиття В’ячеславом та наступна загибель сімейного улюбленця, собаки Тімохи. Ця трагедія перетворила нас на недружелюбних сусідів по будинку. Щоб не провокувати сварку, я пішла у свою кімнату та лягла спати. Проснулася від того, що мене обіляли холодною водою. Далі В’ячеслав стягнув на підлогу ковдру і почав душити подушкою. Зробила спробу вирватись, тоді колишній чоловік став мене бити кулаком у голову, підкладаючи подушку для того, щоб не залишалось слідів побоїв (садиська методика українських правоохоронців). Якось вдалось звільнитись, та В’ячеслав мене наздогнав на сходах і почав тягати за волосся. На першому поверсі прокурор кинув мене на диван, продовжуючи гамселити кулаками. З останніх зусиль я вирвалась, босоніж вискочила на вулицю... Як результат: закрита черепно-мозкова травма, струс мозку, забої нирок та грудної клітки, тупа травма живота та гематоми і вдячність Богу, що цього разу я залишилась жива. PS: Чи варто було все оприлюднювати? Чи допустимо, щоб людина, яка повинна слідкувати за дотриманням законності в суспільстві, сама становила небезпеку для здоров’я та життя оточуючих, була осередком зла і ненависті? Як інакше зупинити насильство?» Вчора, 7 липня на ім’я генерального прокурора було надіслано звернення з приводу описаного вище інциденту від голови комітету ВР з прав людини.