Чи втримається демократія після “виборів по-закарпатськи”?

За часів Леоніда Кучми за Закарпаттям міцно закріпився термін «вотчина СДПУ(о)». Найзахідніша область України під час виборчих перегонів часто згадувалася в іронічному контексті. Мовляв, про яку демократію чи політичну зрілість виборця можна тут говорити, якщо за кучмівський референдум влада назбирала більше голосів, ніж є виборців? Однак Помаранчева революція зламала цей стереотип. Закарпатці активно долучилися до тих сил, що протистояли кучмівському режиму. З того часу помаранчевий табір щоразу святкує тут свою перемогу, хоча й зі значно скромнішими результатами, ніж у решті західних областей. Ці вибори могли стати переломними. Партія регіонів, яка вперше отримала тут владу, дуже на це розраховувала. Адже навіть у першому турі президентських виборів Віктор Янукович обійшов на Закарпатті Юлію Тимошенко. Щоправда, за рахунок розпорошеності «помаранчевих» голосів за інших кандидатів.

Вибір гаманцем

Соціологія пророкувала на жовтневих виборах перемогу «регіонам». Хай не абсолютну, але відносну - вони мали здобути на Закарпатті перше місце. За два тижні до виборів соціологічне опитуванння Закарпатського інституту політичних досліджень підтвердило, що Партія регіонів впевнено лідирує з показником у 20,2% голосів, на другому місці «Батьківщина» - 8,7%, на третьому - «Єдиний центр» - 8,6%. Така картина близька до політичної реальності в краї. Адже підтримка Партії регіонів тут, як правило, завжди балансувала на рівні 15-20%. Враховуючи, що частина закарпатців лояльна до будь-якої влади, цей показник не викликав заперечення.

Однак за два тижні соціологічна картина раптом цілком спотворилася. Результати виборів, які підтвердили екзит-поли, виявилися несподіваними. Перше місце отримав «Єдиний центр» - 24, 3%, Партія регіонів фінішувала другою - 18,2%, а «Батьківщина» третьою - 8,6%, Цікаво, що показники двох останніх збігаються із соціологічним опитуванням напередодні виборів, а показник «ЄЦ» чомусь аж утричі його перевищує! Що ж трапилося?

Сталося неочікуване: у хід пішла давно забута «зброя» - підкуп виборців на дому. Тільки тепер цей прийом був виведений на рівень цілої технології, добре продуманої і ретельно впровадженої. З усіх куточків Закарпаття перед голосуванням стали надходити сигнали, що по хатах ходять люди, ЯКІ розносять по 100-200 гривень тим, хто і буде голосувати за потрібну партію і кандидатів. До такого повороту ніхто з опонентів по був готовий, про що свідчить розгубім шість навіть «регіоналів», які, маючи у гпоїх руках усю повноту влади, нічого не ДІЯЛИ, І ТІЛЬКИ мовчки спостерігали, як перемін у «перекуповують» прямо у них з-під носа. Протверезіння прийшло після того, як з'явилися результати голосування. «Єдиний центр» переміг навіть в угорськомовних населених пуктах, де виборець традиційно голосує за свої угорські політичні сили. Навіть тут гаманець переміг інтерес етнічної меншості.

Не "наша" облрада

Закарпаття стало єдиною областю в Україні, де переміг «Єдиний центр». В обласній раді він, скоріш за все, матиме 45 депутатів (разом із мажоритарниками) із 108. Партія регіонів здобула 36 мандатів. «Батьківщина» отримала лише 8. (Тут велику роль зіграло те, що вона отримала лише одну перемогу в мажоритарних округах. Для прикладу, «ЄЦ» провів 25 мажоритарний, а Партія регіонів - 20). Уперше в обласній раді буде представлений «Фронт Змін» -6 мандатів і «Сильна Україна» - 4. Соціалістична партія задовольнилася всього одним депутатом. Менше, ніж минулого скликання, здобули й дві угорські партії - разом 7 мандатів.

Таким чином у Закарпатській обласній раді співіснуватимуть два важковаговики - «ЄЦ», якому для більшості бракує 10 голосів, та Партія регіонів, котрій не вистачає 19 мандатів. Саме хтось з них формуватиме нову більшість довкола себе. Дошкульним є непроходження до обласної ради «Нашої України», яка в минулому скликанні мала найбільшу фракцію. Тут є дві вагомі причини. Перша, що майже всі обласні та районні структури в повному складі перейшли в «Єдиний центр». І по суті на місцях нема кому працювати. А по-друге, «купівля» голосів вдарила по рештках сим-патиків «НашоїУкраїни». Якщо за два тижні до виборів за неї збиралося голосувати до 5% виборців, то реальний результат виявився удвічі меншим і за межею проходження в обласну раду.

Ратуша без Ратушняка

Явний і досі не бачений у краї масовий підкуп виборців став основною темою закарпатських ЗМІ після виборів. Нова «технологія» виявилася напрочуд дієвою. Все робилося через своїх людей на місцях. Опрацьовувалися бази даних. Вибиралися ті категорії людей, які ладні були продати свій голос - у першу чергу соціально незахищені верстви. Оминалися помешкання інтелігенції чи скандальних осіб, які могли «засвітити» спецоперацію.

Закарпатська громадськість поки що розгублена, не знаючи, яким чином можна протистояти такій «демократії» в майбутньому. Вибори до обласної ради в одному з трьох виборчих округів Ужгорода вже анульовано. Як би там не було, в Закарпатській обласній раді не буде монополії, сили нинішніх опонентів там приблизно рівні, і це єдине, що вселяє надію, що демократичні процеси розвиватимуться навіть усепереч «новим-старим» технологіям.

Ще однією знаковою подією місцевих виборів на Закарпатті є програш ужгородського мера Сергія Ратушняка. Це були вже п'яті вибори харизматичного та скандального політика на посаду міського голови. Чотири рази він вигравав і ось уперше - програв. Цікаво, що програв він попередньому меру Віктору Погорєлову, якому відмовила в підтримці Партія регіонів. Більшість ужгородців просто втомилася від скандальних вихваток свого міського голови, в той час як Ужгород впевнено скочується вниз, поступаючись за своїм виглядом чи не всім обласним центрам Західної України.

Сергій Ратушняк програв не тільки посаду міського голови. Він навіть не провів до міської ради своїх депутатів, хоча вони йшли кількома командами. Так само не пройшли «ратушняківці» й до обласної ради. Але тепер до неї може потрапити й сам Сергій Ратушняк - по Ужгородському округу, де вибори визнали недійсними. Якщо так станеться, то обласну раду чекатиме «веселе» життя. Тим паче, що там представлені всі троє братів Балогів, до яких в колишнього ужгородського мера особливі «симпатії».

Берегово залишається

Разом із виборами до місцевих рад у місті Берегово проводився і місцевий референдум, на якому мешканці міста мали відповісти на запитання: «Чи підтримуєте ви перейменування міста Берегово на Бе-регсаз?». (Саме так його називають угорці).

Згідно з протоколом Берегівської міської виборчої комісії, в голосуванні взяло участь 10062 чоловіки із 19563 виборців. «За» перейменування висловилося 4688 (46,6%), «проти»- 4358 (43,3%). 1016 бюлетенів (10%) визнано недійними.

Таким чином, згідно із Законом України «Про всеукраїнський таЧ/іісцевий референдум» рішення про перейменування не прийнято, оскільки його не підтримало 50% з тих, хто взяв участь у голосуванні.

Привертає увагу величезна кількість недійсних бюлетенів, що складають 10% від загальної кількості тих, хто взяв участь у голосуванні. За загальноукраїнською практикою ця цифра коливається в межах 1 -2%. Тому виникає закономірна підозра у фальсифікаціях.

Враховуючи, що ініціювала референдум Берегівська міська влада, яка до цього вже схвалила відповідне рішення про перейменування міста, неважко здогадатися, бюлетені з якими відповідями раптом ставали «недійсними». Адже для цього варто тільки поставити ще одну «галочку» у проголосо-ваному бюлетені.

Показово, що у 1990 році на подібному референдумі 84% берегівців підтримали перейменування свого міста. А через двадцять років прихильників назви «Берегсаз» виявилося вже лише 46,6%.

Вибори мерів міст

Ужгород - Віктор Погорєлов (ЕКО + 25%).

Мукачево - Золтан Ленд'єл (ЄЦ) (переобраний).

Хуст - Володимир Кащук (ЄЦ).

Берегово - Іштван Гайдош (Демократична партія угорців України) (переобраний).

Виноградів - Степан Бочкай (Партія регіонів) (переобраний).

Тячів - Іван Ковач (Партія регіонів) (переобраний).

Рахів - Петро Думин («Собор») (переобраний).

Свалява - Іван Ланьо (ЄЦ).

Іршава - Степан Бобик (ЄЦ).

Перечин - Мирослава Гуранич (ЄЦ) (переобрана).

Олександр Гаврош