Гідний приклад для наслідування усім краянам

Велика вода сумнозвісної осінньої повені 1998 року круто змінила норов р. Майданки, чи було б краще назвати її Бистрянкою. Із назвою нехай визначаються географи, історики-краєзнавці Верховини. А поки що стрімка, бистра річка сріблястою стрічкою ділить В. Бистрий навпіл. І тільки в двох місцях: у нижньому кінці села та у підніжжі знаної тут водолікарні тулиться до підпірних стінок автотраси Долина-Хуст.

В ур. Вершок гірський потік несе свої води тісною улоговиною, над якою тяжіє кам’яне погруддя скелі-гори, котре будь-якої миті може перегородити Бистрянку. За літніх злив, весняно-осінніх повеней бурхливі води звідси вириваються на широкий простір русла ріки, котре формувалось мільйони років тому. Після того як там, де колись плескалось море, піднялись молоді Карпатські гори.

Так склалось, що після того страшного еколиха 1998 і великого снігопаду 1999 років водні потоки щоразу завдавали величезної шкоди лівобережній рівнинній частині села. Особливо навпроти місцевої церквушки та розлогої місцини вище колишнього кемпінгу з надання автопослуг. Бурхливі, каламутні води в негоду грізного потоку практично “злизували” п’ядь за п’яддю добротної землі в низовині в центрі Верхнього Бистрого.

Після кожної повені солідні комісії з району і області щоразу підраховували розміри завданої шкоди бистрою річкою та визначали нові розміри капіталовкладень на зведення дамби, підпірних стінок на лівому березі Бистрянки. Очільники ряду служб району і області довго “сушили” голову над тим, де взяти кошти… Тим паче, що жителі В.Бистрого продовжували надсилати листи з приводу черепашачих темпів вирішення даного питання. Бо ж ні в однойменній сільській раді, ні в районній казні годі було наскребти кругленьку суму на будівництво берегоукріплювальних споруд.

Нарешті крига скресла… І на спорудження берегоукріплювальної стінки вже, так кажуть, використано більше мільйон гривень. Тож пристрасті навколо даного питання потихеньку вгамувались. Зате зростала занепокоєність у жителів лівобережжя верхнього кінця населеного пункту. Бо ж гірський потік продовжував робити свою чорну справу: підмивати берег аж від урочища Вершок до мосту на територію колишнього ДП В. Бистрянського СТО ВАТ “Закарпаттяавтосервіс”. Йдеться про лівий берег річки, яким прилягла вулиця Сирохмана до обійстя ділової, ініціативної жінки-підприємця, власниці бази відпочинку “Червона калина” — Калини Олексіївни Блинди.

Її особливо непокоїла поведінка норовливої річки. Бо ж підходило до завершення будівництво готельного комплексу на 20 місць, а річка вже підмивала полотно вул. Сирохмана. Вона неодноразово із-за цього зверталась до депутатів сільської і районної рад, сільського голови Руслани Жабляк і, врешті-решт, до керівництва району, щоби хоч коштами допомогли. Звісно, за нинішньої фінансової кризи такі віднайти неможливо.

Тим паче, район практично повністю дотується зверху. Калина Олексіївна хоч десь у глибині душі надіялась на підтримку, але, не гаючи часу, взялася за будівництво берегоукріплювальної дамби-кашиці. Сьогодні вона щиро дякує директору ДП “Міжгірський лісгосп” Івану Хилі та лісничому Михайлу Леднею, які підсобили сухостійною деревиною для закладки кашиці, протяжністю більше 80 м.

На прохання К. О. Блинди допомогти відгукнулися тоді тільки Анатолій Когут, який забезпечив підвезення каміння в дерев’яні коробки кашиці та гравію на засипку дорожнього полотна. Упродовж осені 2009 року та весною 2010 року 8 будівничих, крім механізаторів, ефективно використовуючи кожен погожий день, заповзято трудились на зведенні берегоукріплювальної споруди протяжністю більше 80 м і шириною майже 20 м. Трудівникам Вагериичу, Андрусю, Юртину та іншим не треба було позичати досвіду в цій справі. Бо ж кожен верховинець знає свої секрети приборкання гірських потоків.

Сьогодні мешканці 18 дворогосподаврств цього житлового масиву схвально відгукуються про добру справу Калини Олексіївни Блинди. Це, зокрема, сусідка Калина Кий, подружжя пенсіонерів Василь і Ганна Рошко та інші. А Василь Форос за нашої розмови одразу зазначив, що якби таких людей було більше, в районі — докорінно на краще змінилось життя.

А тоді вона просто робила свою справу, до речі, потрібну як для жителів вищезгаданого житлового мікрорайону, так і для більшості мешканців Верхнього Бистрого. Адже як всі, хто живе на берегах стрімкої Бистрянки-Майданки, зацікавлені в тому, щоби приборкати норовливу річку, впорядкувати її русло. Для цього й нині треба докласти чимало зусиль. На одному з поворотів вулиці Сирохмана треба продовжити спорудження кашиці. Біля мосту теж слід впорядкувати проїжджу частину вулиці і звести підпірну стінку.

За нашої розмови Калина Олексіївна відзначила, що вона б долучилась до зведення цих об’єктів, якби їй повернули хоч крихту витрачених коштів на побудовану кашицю. Або ж, якщо за справу візьмуться всі СПД Верхнього Бистрого та львівяни, які тут по-справжньому розгорнули приватне діло. Кажуть що саме тут, у верхньому кінці села вони планують обладнати своєрідне водосховище, прокласти водогінну трубу, діаметром щонайменше 80 см і у нижньому кінці населеного пункту встановити високо нагнітну турбіну на 1400 обертів щохвилини і, таким чином, обладнати першу на Верховині приватну міні-ГЕС. Тоді б само собою відпали всі страхи перед посиленням щорічної руйнації берегової лінії у цьому житловому масиві.

Де перед вами у всій красі постане дітище К. О. Блинди — база відпочинку “Червона калина”. До речі, крім неї вона має у власності ще й торгову точку з щомісячним товарообігом 10 тис. грн. В ДПІ району підтверджують що заборгованостей з сплати податків немає. Можливо, десь у глибині душі у неї ще жевріє вогник надії на відшкодування, хоча б часткове, витрачених коштів. Буде так чи ні, не знає, але гордиться тим, що майже самотужки протистояла грізним нападкам бурхливої річки. А усією громадою можна б ще більшого добитись. З користю для рідного села. Ось такі люди за нинішньої виборчої компанії мали б поповнити депутатський актив В. Бистрого і лави депутатського корпусу районної ради. Щоби відновити славу колишнього В. Бистрого, звідки форель і мінеральну воду доставляли прямо до цісарського столу Австро-Угорської імперії. Відновити низку пішохідних маршрутів, які проходили через село в напрямку до Синевирського озера.

Туристичних принад у Верхнього Бистрого чимало. Важливо, щоби у селі побільшало таких ініціативних, ділових людей, як Калина Олексіївна Блинда, котрі б зуміли спрямувати життєдайну силу громади на добрі справи…

Василь Белень