Вибори ректора МДУ: рівняння з трьома змінними

Зміна політичних еліт в столиці завжди призводить до кардинальних кадрових перестановок на місцевому рівні – такі реалії нашого суспільства. Для українців є абсолютно типовою ситуація, в якій звільнення з посади міністра тягне за собою довгий шлейф «локальних посадових воєн» на всіх рівнях очолюваної ним структури. Не виключенням є і система вищої освіти на Закарпатті, в якій віднедавна закріпили свої позиції новообрані ректори Ужгородського національного університету та Закарпатського художнього інституту. На черзі Мукачівський державний університет. І якщо в УжНУ та ЗХІ вибори проходили без конкурентної боротьби – Володимир Смоланка та Іван Небесник обиралися колективами одноосібно, то на посаду керманича МДУ претендують аж три кандидатури – Юрій Мигалина, Василь Росул та Тетяна Щербан, а тому боротьба за крісло ректора обіцяє бути надзвичайно напруженою.

То хто ж з трьох кандидатів має найбільше шансів на перемогу і кого врешті-решт можуть підтримати сьогоднішні політичні еліти? Спробуємо знайти відповіді на ці питання.

Одразу варто зазначити, що нікого нового серед претендентів на посаду немає - всі три кандидатури тривалий час працювали в системі освіти на місцевому рівні, в т.ч. очолювали МДУ, а тому колектив університету знайомий з методами роботи кожного з претендентів. Але найбільш відомим серед учасників ректорської виборчої кампанії є незмінний протягом багатьох років очільник ВУЗу, професор, доктор хімічних наук Мигалина Юрій Вікентійович – людина, яка стояла у витоків університету і тривалий час очолювала його.

На перший погляд кращої кандидатури на посаду ректора і не знайти, адже «офіційний послужний список» колишнього ректора є дійсно об’ємним і в ньому можна знайти багато позитивного. Керівний досвід Юрія Мигалини помножений на потужну наукову спадщину – здавалося б нікого кращого керманича для університету не знайти. Але окрім тисячі офіційних позитивних досягнень професора Мигалини є ще й кілька негативних моментів, які фактично перекреслюють його шанси на перемогу. І, як не дивно, це негативна динаміка розвитку університету – простіше кажучи, регрес, який вже кілька років поспіль фіксується на офіційному рівні. Так, згідно національного рейтингу вищих навчальних закладів, оприлюдненому МОН в 2013 році, Мукачівський державний університет посів останню 29 позицію серед 29 класичних університетів та опинився в категорії проблемних одразу по кількох критеріях рейтингу – міжнародній активності і якості наукової та науково-технічної діяльності.

Хтось скаже, що нічого критичного в цій ситуації немає, адже ВУЗ молодий, розвивається і тільки набирає оберти, тому і не може одразу наблизитись по науковій діяльності хоча до першої десятки лідерів рейтингу. Але ж як бути з міжнародною діяльністю?

Мабуть це є однією з найбільших загадок професора Мигалини. Адже потрібно докласти неабияких феноменальних зусиль аби університет, який розташований практично на кордоні з чотирма країнами-членами ЄС, мав найнижчі позиції по даному критерію серед усіх класичних університетів країни.

Крім цього, ще одним проблемним аспектом у житті університету часів ректорства Мигалини є його рівень акредитації, який попри логіку та всупереч статті 25 Закону України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 року № 2984-III, залишається третім! Такий стан речей значно погіршує авторитет університету, де-факто трансформуючи його в інститут.

Можливо ще є шанс все виправити? Проте недавній передвиборчий виступ Юрія Мигалини перед колективом університету не містив будь-яких конкретних варіантів виходу з кризи, а тому сподіватись на швидке її подолання, у випадку (суто теоретично) перемоги проф. Мигалини, не варто.

Сукупність всіх цих нюансів, а також низка кадрових скандалів, які періодично виникали у ВУЗі, значно знижують шанси Юрія Вікентійовича на перемогу. Та й аналіз матеріалів місцевих ЗМІ вказує на те, що обласний політичний бомонд втратив інтерес і не має особливого бажання підтримувати кандидатуру професора Мигалини. Таким чином вирішальний бій за ректорську посаду відбуватиметься між Василем Росулом і Тетяною Щербан. І в цій битві практично рівні шанси на перемогу мають обидві кандидатури.

Зокрема, професор, кандидат педагогічних наук Росул Василь Васильович є досвідченим працівником в галузі освіти, який пройшов практично усі її щаблі, демонструючи хороший адміністративний та управлінський досвід.

Та й до виборчого процесу нещодавній в.о. ректора підійшов значно серйозніше, запропонувавши університетському колективу передвиборчу програму, в якій чітко окреслив всі головні напрямки своєї діяльності за умови обрання. Така конкретика в поєднанні з пошуком союзників серед викладачів, незадоволених діяльністю попереднього ректора Юрія Мигалини, має всі шанси на успіх.

Єдиним, але досить значним фактором, який може негативно вплинути на рейтинг Василя Васильовича, а також на позитивне вирішення питання в кабінетах Міносвіти, є його зв’язок з представниками колишньої влади, який в умовах постреволюційного суспільства може сприйматися вороже. Проте, якщо кандидату в ректори вдасться налагодити позитивні відносини з сьогоднішнім міністерським керівництвом, а особливо з Сергієм Квітом та заручитись підтримкою місцевих політичних «важковаговиків», то питання минулого будуть зняті і забуті.

Значно легше в плані просування власної кандидатури зараз діючій в.о. ректора Мукачівського державного університету, професору, доктору психологічних наук Щербан Тетяні Дмитрівні. Адже перебуваючи значний період часу на посаді проректора в університеті, вона практично ніколи не потрапляла в жодні кадрові чи політичні перипетії, завжди залишаючись «в тіні» тодішнього ректора Мигалини. Таким чином, діяльність професора Щербан практично ніколи не потрапляла «під обстріл» опонентів і широкому загалу мало що про неї відомо.

На перший погляд такий стан речей дає Тетяні Дмитрівні повне право бути впевненою в перемозі та вже найближчим часом готуватись очолити університет. Проте, саме тривале перебування в команді ректора Мигалини може негативно вплинути на очікувану перемогу. Як вже згадувалось, сьогодні позиції університету не найкращі, а це означає, що частка відповідальності за таку ситуацію лежить не тільки на Юрію Мигалині, а й на його найближчому оточенні, яке за роки своєї діяльності не продемонструвало практично жодної помітної ініціативи для підвищення престижу ВУЗу. Якусь конкретику важко знайти і у виборчій програмі кандидата – вона на 90 відсотків складається із загальних фраз. Відтак враження, що створювалась ця програма не для окремо взятого університету з конкретними проблемами, а як універсальний засіб для всіх навчальних закладів в Україні.

Незважаючи на це все – шанси перемогти у Тетяни Щербан є досить значні. Перебуваючи на посаді в.о. ректора, вона має зараз чи не найкращий шанс залучитись підтримкою значної кількості колективу та значно укріпити свої позиції, займаючись пошуком нових союзників.

Таким чином, виборчі баталії за посаду ректора Мукачівського державного університету обіцяють бути цікавими і не факт, що після оголошення остаточного переможця за результатами голосування, всі опоненти визнають таку перемогу.

Ще однією інтригою в даній виборчій гонці є те, що склад учасників загальних зборів (конференції) трудового колективу МДУ було переформатовано зовсім нещодавно шляхом заміни близько 50 учасників. Цілком можливо, що саме ця «золота акція» і вирішить результати виборчих перегонів.

Станіслав Шух, журналіст