На Воловеччині вирубка лісу призвела до відсутності питної води

Вже тиждень мешканці невеличкого гірського села Біласовиця у Воловецькому районі Закарпаття не мають змоги набрати чистої води для власних потреб.

Активісти села б’ють на сполох: йдеться про реальні екологічні загрози. Потічок бере свій початок у горах та впадає в річку Латорицю, попутно постачаючи воду місцевим жителям. Колодязів тут практично нема, а тому потічок – фактично єдине джерело.

Вирубують ліс працівники філії Воловецького лісового агропромислового господарства. Зрубані дерева переправляють з одного берега на інший. Активіст Олександр Соломко стверджує: роблять це неправильно, адже для транспортування необхідно побудувати місток, щоб не руйнувати дорогу і не завдавати шкоди екології.

Олександр Соломко подав заяви в обласну прокуратуру та екологічну інспекцію Закарпаття про термінове проведення перевірки і усунення наявних порушень:

«Порушено технологію розробки лісовирубки. Тобто перед тим, як мала відбутися будь-яка рубка, якщо вона навіть цілком законна і має під собою всі підстави, мають відбутися підготовчі роботи. Має зводитися тимчасовий або постійний мостик через будь-які потічки або ріки. Це знають всі, і це прописано у законодавчих актах. У нас зараз є порушення. Є відсутність повна будь-якого мостика. Мається на увазі що: не мають люди можливості користуватися питною водою, є загроза викиду паливно-мастильних матеріалів, забруднення навколишнього середовища і все, що з цього випливає. Люди обурювалися, хотіли перекривати трасу, але поскільки вони не мають тут ні одного морального авторитета і є цілком залежними від лісників і від будь-кого з влади, то вони просто-напросто не наважуються. Покищо. Але, якщо стане питання, то вони гарантовано перекриють».

80-річний Федір Бугір ось уже 50 років щодня набирає воду саме у цьому потічку. Каже: згадана пробема — не нова. Двічі на рік, як тільки починаються рубки лісів, воду неможливо використовувати для власних потреб. Його донька Наталія разом з іншими мешканцями написала звернення у сільраду, у якому просять відреагувати на порушення. Пригрозили перекрити трасу «Київ-Чоп». Голова сільської ради пообіцяв посприяти, але поки що — жодної реакції. Говорить Наталія Бугір:

«З ріки носимо воду, а звідки брати? Голова сільради сказав, що він посприяє тому, що ми вимагали: щоб там засипали чи щось зробили чи що… але ніякого результату нема».

Щоправда, деякі мешканці вирішили не втручатися у ситуацію, аби не псувати відносини у селі. Вони залишилися осторонь й тоді, коли активісти заговорили про порушення не тільки на етапі транспортування лісу, але й рубки. Говорить мешканець села Біласовиця Іван Лях:

«Знаєте що? Не тому, що не знаємо, а просто я не хочу з вами щодо того говорити. Бо у мене друзів багато і там, і там, і там… І при чому тут? Наприклад: це дерево призначено для садиків, для сільських рад… Наскільки я знаю. Вони готують державну закупівлю».

Тим не менше, Олександр Соломко наполягає, що рубка лісу є не санітарною, як це пояснюють громаді, а суцільною. І що дозвільних документів на проведення таких робіт ніхто не бачив. Активіст посилається на телефонну розмову з директором філії Воловецького лісового агропромислового господарства Іваном Понзелем, у якій останній визнав, що частину лісу планує продати.   

«Ліс має вирубуватися за технологією. Тут таке враження, що свідомо нищиться ліс. Робиться так, що коли зрубане дерево паде, воно пошкоджує інші дерева. Це дає підстави робити з вибіркової суцільну рубку. Бачимо, що діловий ліс рубається. Рубається ліс, який потім іде на виготовлення меблів. Люди говорять, що їм інформацію подають таку, що це йде на сільські ради, у школи, на дитячі садочки, на забезпечення атошників та малозабезпечених сімей. Я, наприклад, у телефонній розмові від директора чув зовсім інше. Я чув, що він має 60 кубів лісу продати (сам він мені це казав), а інше має справді піти на дрова», – сказав Олександр Соломко.

Сам Іван Понзель у грубій формі відмовився від коментарів. У телефонному режимі він сказав, що перебуває у відрядженні у сусідньому, Міжгірському, районі і повернеться дуже пізно. Але на прохання зустрітися увечері відповів неаргументованими закидами про замовність даного матеріалу, що насправді не відповідає дійсності. При цьому посадовець вживав неетичні вислови. Через це отримати яких-небудь пояснень чи коментарів журналістові «Громадського радіо» так і не вдалося. Натомість інтернет-пошуковик по запиту «Понзель Іван Федорович» видає посилання на рекламний сайт, де директор філії значиться як фізична особа-підприємець, яка з 2004 року виготовляє пиломатеріали із хвойних порід та оциліндровану деревину із карпатської смереки. До того ж на сайті наголошується, що деревина продається без посередників.