Музей треба підтримувати, його роль неоціненна (ФОТО)

Життя  20 вересня 2013 року, 21:06 1756
Цей заголовок – результат глибоких роздумів та професійного аналізу побаченого і почутого на районній зустрічі, присвяченій Дню партизанської слави під гаслом «Стежками минулого». Тут буде доречним пригадати народний вислів «Краще раз побачити, ніж кілька разів почути». Смисл, звичайно, зрозумілий кожному. Тим більше, якщо мова йде про давно минулу подію історичного значення, якою була Велика Вітчизняна війна 1941-1945 років, що безжалісно зачепила і наше Закарпаття. Тож побачити і почути одноразово, наскільки це важливо? А таке можливе тільки у музеї. Урочище «Кривуля» на Мукачівщині, що неподалік села Бабичі, знають не тільки мешканці сусідніх сіл, а й сіл і міст районів області. Сюди приїжджають і гості із зарубіжних країн. Саме тут на невеликій галявині, між лісистими горами та біля гірської річки розташувався будиночок, облаштований під музей партизанської слави. У кількох кімнатах тематично розмістились експонати, стенди, речі, спорядження, якими користувались партизани. На видному місці у рамці фотопортрет Василя Павловича Русина, командира партизанського загону. Музей функціонує давно. Ним опікуються місцеві ентузіасти, сільська рада, а учні та вчителі Бабичівської ЗОШ І-ІІ ступенів, культпрацівники села беруть шефство над цим закладом. Правда, все це чомусь робиться тільки на громадських засадах. А тут щороку проводяться цікаві і змістовні заходи районного масштабу, зокрема до Днів перемоги та партизанської слави. Мукачівська районна державна адміністрація цей об’єкт сповна використовує для патріотичного виховання школярів Мукачівщини. Не винятком був і цьогорічний захід вшанування героїчного подвигу уславлених партизанів і підпільників Великої Вітчизняної війни. Організаційну роботу, як і годиться, очолила заступник голови Мукачівської районної державної адміністрації Оксана Золтанівна Біров. Задіяні були також керівники структурних підрозділів – освіти, культури, соціального забезпечення, ветеранських організацій, учасники партизанського руху… Відповідальні і злагоджені дії усіх причетних до цього святкування увінчались успіхом. Районна делегація об 11 годині автобусом вирушила в музей партизанської слави. На шляху до Бабич – зупинка у центрі села Лецовиця біля пам’ятника визволителям. Тут школярі й педагоги Лецовицької ЗОШ І-ІІ ступенів поклали гірлянду слави до обеліска, запалили поминальні свічки та поіменно вшанували хвилиною мовчання полеглих героїв. Наступні почесті уже відбулись (а це 19 вересня) в музеї партизанської слави. Учасників багато – учні, ветерани, педагоги, керівники служб районної державної адміністрації… Кімнати музею заповнили учасники свята. Ведуча озвучила головну мету зібрання, а відтак запрошувала за сценарієм до виступів. Першою привітала ветеранів Оксана Біров, яка побажала їм міцного здоров’я, довголіття, щастя та подякувала їм за подвиг у роки лихоліття й плідну працю у справі патріотичного виховання молодого покоління. Відтак зачитала вітального листа ветеранам від голови районної державної адміністрації Едуарда Дуди. Потім разом із начальником відділу освіти Олександром Товтом вручила учасникам партизанського руху Михайлу Щербану та Івану Кречковському грамоти та цінні подарунки. На святі прозвучали звіти голів учнівських експедиційних пошукових загонів, декламувались вірші, лунали пісні, музика воєнних часів, виконувались інсценізації.У різних концертних жанрах відзначились учні шкіл Лецовиця, Бабичі, Горонда, Баркасово, Великі Лучки, Страбичово, Сернє, Нове Давидково, Чомонин… Гарним і доречним було звернення до учнівської молоді під девізом «Збережемо пам’ять про подвиг», яке зачитала голова пошукового загону «Відродження» Ключарківської ЗОШ І-ІІ ступенів Каміла Чорі. Завершальним етапом свята була екскурсія, яку провели учні-екскурсоводи Бабичівської ЗОШ І-ІІ ступенів. Свято спонукало кожного учасника до роздумів про невмирущий подвиг, пам’ять про жертви, стійкість і героїзм, справжню любов до Батьківщини та чергові завдання живучих перед майбутніми поколіннями. Головний висновок, з яким погодиться і влада, і громада: музей потрібен всім. Про нього слід дбати, фінансувати, ремонтувати, поповнювати експонатами і сучасним обладнанням, благоустроювати територію. Доречним було би олюднити цю місцевість, побудувати пансіонат, дорогу. Тоді б і потік туристів збільшився, які би приїздили відпочити і знайомитись з нашим краєм в минулому і тепер. Бачиться і така перспектива. В багатьох школах району вже «прижилися» автобуси для підвозу дітей. Їх можна використовувати і для екскурсій в музей партизанської слави, де є непогані умови для проведення виїзних уроків з різноманітної тематики. Тут наочно можна поговорити про красу і багатство рідного краю, фауну і флору, чистоту довкілля, екологію, пори року, вчити школярів спостережливості, малюванню, мандрівкам, спортивному орієнтуванню тощо. А з історії Закарпаття в музеї є унікальні експонати, документи, фотографії, книги, що свідчать про буремні роки боротьби з фашизмом. Таку зібрану цінність гріх не використовувати у навчально-виховній та позашкільній роботі. Відділу освіти варто предметніше зайнятись цією можливістю. Від цього буде тільки користь.
Джерело: PMG.ua
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Loading...
Коментарі - 0