На Воловеччині перепоховали останки п’ятьох карпатських січовиків

На Верецькому перевалі, що на межі Львівської та Закарпатської областей, перепоховали останки п’яти карпатських січовиків.

У 1939 році Карпатська Україна, розраховуючи на підтримку гітлерівської Німеччини, проголосила себе незалежною державою. Однак Гітлер віддав Карпатську Україну Угорщині, яка вторглася на територію сучасного Закарпаття із боями, розбивши карпатських січовиків і взявши в полон майже тисячу осіб (гіперпосилання: ). Всіх полонених – а це були вихідці з Галичини, Волині та інших українських теренів, було розстріляно. Командир «Карпатської Січі» та Легіону Свободи Олег Куцин, один із ініціаторів проведення розкопок і пошуку останків, розповідає, що на одному тільки Верецькому перевалі було розстріляно до 600 осіб.

«Всього розстріляно тільки на Верецькому перевалі від 500 до 600 січовиків за різними даними. Але розстріли були на всіх перевалах: і на Ужоцькому, і на Яблунецькому, на Торунському перевалі. В даному випадку це було перепоховання 5 січовиків, які були розстріляні на Ужоцькому перевалі. У зв’язку з тим, що є рішення Львівської обласної ради про те, що створення на цьому місці меморіального комплексу, і всіх перепохованих січовиків будуть на таке військове кладовище. Минулого разу, наскільки я знаю, було біля 17 перепоховано, зараз – 5. То, звичайно, мала цифра з кількості, яка може бути, але пошукові роботи продовжують», – розповів Олег Куцин. 

Перші розкопки провели у 2008 році співробітники пошукового комунального підприємства Львівської обласної ради «Доля». Тоді ж були знайдені останки перших десятьох карпатських січовиків. Декан історичного факультету Ужгородського національного університету Володимир Фенич зазначає, що тоді, у 1939-му, найбільш ймовірною причиною розстрілу січовиків стала їх відмова зректися українських національних ідей.

«Звісно, що від них вимагали, щоб вони зреклися власної української національної ідентичності. Ясна річ, що вони абсолютно ніхто: чи місіцеві, чи ті, хто були, скажімо, громадянами Польщі, вони не бажали цього зрікатися, тому що тут йдеться про національну ідентичність і, скажімо, громадянську ідентичність. Ідеалами для них була оця окрема самостійна Україна. Звісно, ніхто це не зробив, і це дратувало всіх. І тому, напевно, зроблений був цей людський глум. І тут йдеться про звичайний військовий злочин», – зауважив Володимир Фенич. 

Станом на сьогоднішній день не встановлені імена віднайдених воїнів, тому на військовому кладовищі на Верецькому перевалі встановлюють таблички із написоом «Невідомий січовик Карпатської України». Олег Куцин, командир «Карпатської Січі», яка нині боронить Україну в зоні проведення АТО, переконаний, що встановити імена можливо, але для цього необхідно залучати більш суттєві ресурси.

«Імен немає. На жаль, за 25 років незалежності цим ніхто не займається. Хоча в польських архівах однозначно, і угорських, тому що угорці передавали цих бійців документально польській стороні. І це було зафіксовано відповідними документами і або там, або там, я думаю, що можна знайти ці документи, якщо підняти ці архіви, але це мусить бути якийсь державний рівень, тому що на ентузіазмі цю роботу не проробиш», – розповів Олег Куцин. 

За його словами, пошуки решток захисників Карпатської України триватимуть й надалі.