Вони пережили Голодомор

Життя  22 листопада 2012 року, 14:37 510
Копейко (Соколенко) Марія Микитівна народилася 14 травня 1926 року у м. Ромни Сумської області. «Мій батько, Микита Дмитрович, працював столяром, а мати, Марія Антонівна, працювала на тютюновій фабриці у Ромнах», – згадує Марія Микитівна. У родині було четверо дітей: троє хлопців та одна дівчинка, Марійка. Зі слів оповідачки, у 1932-1933 роках голод був дуже великий. Батько, щоб врятувати сім’ю від голодної смерті їздив у Гомель, Мінськ і там обмінював домашні речі, мамині коштовності на продукти харчування. Він вивіз із хати абсолютно все. Це їх у значній мірі врятувало. Та голод постійно переслідував. Коли вже нічого не стало в хаті, одні голі стіни, – всі почали пухнути. Батько працював на Роменському мехзаводі, і деколи йому вдавалося принести дітям бодай якісь крихти від їжі. Так було і того дня, коли він, йдучи на роботу в другу зміну, сподівався щось принести їстівного для своєї сім’ї. Та серце бідолашного не витримало. Він помер на робочому місці. Дуже виснажену, опухлу маму поклали до лікарні, а дітей, також опухлих, рятували сусіди та знайомі батька, хто чим міг. Перед очима Марії Микитівни і зараз опухлі, знесилені від голоду люди, які лежали під парканами, на трубах… Від голоду померли материні рідні сестри – Уляна, Наталка та Марфа, а також племінниця Варочка. – У той час люди (таємно) говорили: Пшениця сміється, бо заграницю сується. А просо плаче, бо його нестаче. У селі Герасимівці, яке розташоване поряд Ромнами, про людей більше турбувалися. Там роздавали обіди для дітей. Мої брати Михайло, Григорій та Василь відвідували це село, щоб хоч трохи втамувати голод. І сьогодні деякі старожили пам’ятають про них. – Мама, яку після смерті батька взяли працювати на його завод, почала отримувати на карточки хліб. Тоді настало покращення. Це була велика підмога, яка врятувала сім’ю.

До Мукачева Марія Микитівна приїхала у 1947 році з Ромен на запрошення брата, який працював у Виноградові на обувній фабриці. У 1954 році закінчила з відзнакою Мукачівський сільськогосподарський технікум. Працювала на Закарпатській обласній держплемстанції аж до виходу на пенсію. Із сімейного альбому Марії Микитівни Копейко

Відділ з питань внутрішньої політики Мукачівського міськвиконкому, за матеріалами книги «Відгомін трагедії» (Спогади мукачівців, які пережили Голодомор 1932-1933 років в Україні)
Джерело: PMG.ua
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Loading...
Коментарі - 0