Через засміченість закарпатських річок Україна платить великі штрафи Угорщині

На Закарпатті не хочуть сміттєзвалищ, сміттєпереробних заводів, але і тонути у смітті не бажають. Тому увесь непотріб скидають у ріки або закопують уздовж берегів. Велика вода несе всі ці відходи по той бік кордону. В Європу. І Україна за це сплачує чималі штрафи. 

Річка Тиса переповнена сміттям. Це звична картина чи не для всього південного узбіччя Карпат. Місцеві виривають ями на березі рік і туди закопують непотріб або просто викидають його у воду. І хоч кого не питай, усі кажуть одну й ту саму фразу: "це принесла річка, а в нас було чисто".

Від витоку і до Рахова Чорна Тиса тече майже 40 кілометрів. За цей час вона вимиває з берегів тонни непотребу. А все через те, що у ХХІ столітті тут не організовано вивіз сміття. І жодного полігону або сміттєпереробного заводу. Хоча інвесторів, як переконує влада, — хоч греблю гати.

"Які б інвестори не приходили, неможливо було провести громадські слухання. Населення не хоче", – скаржиться голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль.

У Рахівському районі ділянку під сміттєзвалище шукали майже десятиліття, кажуть до кінця літа почнуть її заповнювати. Але вона менше гектара. Втім ані кількості сміття, яке вивозитимуть, ані ціни, яку сплачуватимуть — місцеві назвати не можуть. Бо не знають. І техніки не мають. І ріку чистять лише для галочки.

"Ми прибирали. У весняний період, коли всі ці береги не були зарослі. Відвозили на сміттєзвалище, яке є в Рахові", – розповів заступник голови Рахівської РДА Дмитро Ігнатюк.

Та якщо забруднені гірські ріки є бомбами сповільненої дії, то міське сміттєзвалище Рахова є бомбою із заведеним механізмом. Розташоване воно просто над Чорною Тисою, нависаючи над річкою. У 2005 році його офіційно мали закрити, але досі його експлуатують і сюди щомісяця вивозять більше 200 тонн непотребу.

У мерії Рахова лише розводять руками. Нещодавно вони попросили дозволу розширити сміттєзвалище, натомість отримали кримінальне провадження. Хоча, тут зізнаються, – полігон дуже небезпечний. Саме через близкість до річки.

То ж під час першого сильного паводка весь цей непотріб рушить у ріку. А поки що туди стікає інфільтрат. Закарпатські екологи переконують – радіонуклідів чи важких металів тут немає.

"Але вміст інших речовин – нітратів, нітритів, фосфатів і деяких синтетичних речовин – є досить високим. Якщо у витоці річка відповідає першому класу якості, то, буквально через кілька кілометрів вона вже другого, а при впаданні може вже бути третього чи четвертого класу", – розповів еколог Сергій Сухарев.

Чорна Тиса впадає в Тису. А вона несе свої води за кордон, в Угорщину. Тут усе наше сміття виловлюють і переробляють. І за це ми щороку з державної кишені сплачуємо чималі штрафи, які сягають десятків тисяч євро.