Закарпатець тримає у господарстві рідкісні для Закарпаття воли і хвалиться, що їх зняли у фільмі

Життя  28 листопада 2016 року, 16:22 4729

Пан Іван із села Глибоке Ужгородського району має незвичне як для Закарпаття господарство – утримує вдома пару волів. При чому, один із них дорослий, а інший – зовсім юний.

– Учень, – каже ґазда. – Нехай відтепер вчиться від старшого, звикає до роботи.

Загалом воли (кастровані бики) у нашій області – досить рідкісні домашні помічники. Як правило, частіше господарі використовують для роботи коней. Однак мешканець Ужгородщини запевняє, що його підопічні набагато кращі за граційних копитних, а ще й добрі, спокійні, слухняні.

–Іди! – дає наказ старшому. І той одразу вирушає.

– Стій! – промовляє господар і тварина зупиняється.

Воли, зі слів пана Івана, дуже розумні.

– Вони розуміють кожне моє слово. Як собаки, – усміхається ґазда.

Близько десятої ранку, коли журналіст зустрів пана Івана за кілька кілометрів від Ужгорода, він уже встиг зорати за допомогою своїх улюбленців 25 соток землі.

– Воли дуже витривалі і сильні. У них надзвичайно висока продуктивність праці. Важать вони вдвічі більше за корову. Мій старший – має вагу близько 800 кілограмів. Молодого ставлю з ним у одну упряжку. Хай звикає. Гадаю, теж буде добрим помічником, – нахвалює тварин господар.

Хоча на вигляд вони дуже загрозливі і суворі, проте дозволяють себе погладити і мають дійсно мирну вдачу. З ними пан Іван не тільки оре, але й підвозить собі та іншим різні підручні матеріали, заготовляє дрова.

– З ними їжджу до лісу. Пройдуть там, де жодна машина не може. Крізь будь-яку калюжу прорвуться. Шкода тільки, що мою справу продовжити нікому. Син – не хоче займатися господарством. Працює на «Швидкій» і робота його влаштовує, – зізнається чоловік.

Крім того, він охоче розповідає, що нещодавно у Закарпатті знімали художній фільм. Тож його тварини також потрапили в кадр, при чому – виконували головну роль. А ще він не ховається від об’єктивів фотоапаратів і наголошує, що туристи його фотографують дуже часто, найчастіше – іноземці.

Кормить своїх волів пан Іван тим же, чим прийнято годувати корів, але стверджує, що їм не можна дати розтовстіти, бо тоді тварини стануть лінивими.

– Треба, аби були в формі, мали спортивний вигляд. Тоді будуть працювати, як трактори, – переконує мешканець Глибокого.

Слід зазначити, що колись в Україні воли виконували дуже важливу функцію – ними орали, на них їздили, чумакували, навіть возили сіль. Скільки лише казок і прислів’їв складено про цих тварин! І тільки радянські колгоспи звели нанівець роль рогатих помічників. Тож нині вони є справді великою рідкістю… і в багатьох із нас асоціюються тільки з романом Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні».

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter

Loading...
Коментарі - 0