Життя після війни: нові перешкоди

Життя  10 березня 2017 року, 14:41 1573

Протягом останніх трьох років, тобто від початку військових подій на Сході України, утворилась нова вразлива група населення – учасники бойових дій на Донбасі. Ці люди не завжди повертаються додому такими, якими вони були до війни. І повернення до мирного, звичайного життя, адаптація в суспільстві, розуміння оточуючих – це надскладне завдання, адже, незважаючи на тишу і спокій в тилу, відлуння війни завжди їх переслідуватиме. Тому держава та суспільство отримали новий виклик для себе – створити рівні умови для тих, хто повернувся з війни. Адже щодня бійці АТО стикаються з купою проблем та перешкод, які ускладнюють процес інтеграції у нове суспільство.

Зважаючи на те, що військові та добровольці повертаються у свої домівки з душевними та тілесними ранами, волонтери та громадські активісти твердять, що їм необхідна і фізична, і психологічна реабілітація. І це є шляхом до рівності між звичайними людьми та вразливими групами населення – кроком до розвитку інклюзивного суспільства.

Душевні травми: як їх загоїти?

Бойові дії на Донбасі дали привід згадати людям про “побічний ефект” війни для самих бійців – так званий “афганський синдром”. Мукачево – місто мілітаризоване, де знаходяться важливі військові об’єкти, а також помешкання самих колишніх і нинішніх учасників АТО. І часто мукачівці є свідками психологічних проблем  бійців АТО. Волонтер Оксана Ремінець зауважила, що на даний час у місті складно знайти спеціалізованого військового психолога, який професійно і якісно може допомогти учасникам бойових дій повернутись до нормального життя: “Проблема психологічного здоров’я бійців після війни наразі є дуже актуальною, адже після війни вони не знаходять собі місця. Важко уявити, що людина, яка ще вчора тримала автомат і гранату в руках, сьогодні може працювати за заводським станком. Жодна людина не є народженою для війни. Як казала нам на лекції Ольга Богомолець, воїни повертаються з бойових дій “звірями”, адже у них під час війни активно діяв інстинкт самозбереження. Саме тому нам, як ніколи, важливо, аби тут, у мирному місті, вони стали нормальними людьми”.

Пані Оксана зауважила, що про свої проблеми, переживання та жахи вони не розповідають навіть рідним, а шукають допомоги та розради у алкогольних напоях, щоб, принаймні, спокійно заснути. Саме з цією метою у волонтерів нещодавно виникла ідея створення унікального місця, де могли б зібратись бійці АТО і між собою поспілкуватись. “Наведу Вам один приклад: нещодавно ми відзначали третю річницю виведення військ з Дебальцевого. І у Мукачеві з цієї нагоди був організований захід, який зібрав усіх учасників АТО, які вижили у так званому “Дебальцівському котлі”. Ви б бачили ті очі, ті усмішки під час їх зустрічей. Вони з різних міст, з різних куточків України. Але те, що вони пережили на фронті, вони згадують і діляться власними переживаннями попри будь-які табу. І після цього у мене виникла ідея створення якогось місця, де постійно б збирались бійці і між собою спілкувались. Адже, як ніколи, їм потрібне спілкування з тими, хто разом з ними пережив ті страшні події, бачив на власні очі те, що не може навіть з’явитись в уяві звичайної мирної людини”, – сказала Оксана Ремінець.

Але найголовніше, щоб після війни учасники бойових дій могли адаптуватись до нормального життя і жити мирно у своїх сім’ях. Адже після повернення з АТО було зафіксовано чимало розлучень. Тому не менш важливою є і підтримка рідних людей.

Місто не для людей з обмеженими можливостями

Ще однією проблемою, яку не помічають більшість звичайних людей, є умови для людей з обмеженими можливостями. Таких серед військових, які служили у зоні проведення антитерористичної операції, дуже багато. Є люди, які мають протези, і є люди на візках. Оксана Ремінець згадала про одного бійця з Мукачева, який сидить на візку: “На жаль, зараз місто непристосоване для людей з обмеженими можливостями. “Візочники”, на жаль, не знаходяться у рівних правах з іншими людьми, адже немає ні пандусів у громадському транспорті, ні спеціальних доріжок. Інвалідам навіть складно переходити дорогу, адже перила є перешкодою для них. Навіть вхід у магазин при обох відкритих дверях є завузьким для “візочників”. З такими проблемами, зокрема, стикаються як звичайні інваліди, так і ветерани АТО на візках. На жаль, поки що ми не бачимо активних дій щодо покращення міської інфраструктури для людей з обмеженими можливостями”.

Але є і позитивні кроки. Активістка зазначила, що силами волонтерів та небайдужих громадян при Мукачівському військовому шпиталі є реабілітаційний центр, де учасники бойових дій можуть відновлювати своє тіло, зокрема, розвивати травмовані кінцівки. Однак, цей зал допомагає на початковому етапі. Крім того, волонтери активно співпрацюють з керівниками спортивних закладів. До прикладу, завдяки такій співпраці влітку проводяться реабілітаційні заняття з плавання у басейнах. Однак, на думку Оксани Ремінець, є потреба у спеціалізованому спортивному залі для усіх категорій військових, які повернулись із зони АТО. Адже у кожного свої рани, своя специфіка відновлення.

Загалом, міській владі та громадянам варто врахувати, що разом з ними живуть люди, які повернулись з війни. Там, де лунали звуки снарядів і “Градів”, де кожна секунда життя на вагу золота, де є чіткий контраст чорного та білого. Тому питання адаптації бійців у мирному суспільстві є як ніколи актуальним.

Матеріал підготовлено в межах проекту "Українська регіональна платформа громадських ініціатив" за фінансової підтримки Європейського Союзу в Україні.
Джерело: PMG.ua
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter

Loading...
Коментарі - 0