Європейська освіта, як шанс для молоді Закарпаття

Життя  23 березня 2017 року, 10:02 Андрій Слохіняк 7487

Закарпаття – це область, у якій проживає активна молодь, яка шукає будь-яку можливість для власного розвитку. Деякі молоді люди їдуть за кордон на заробітки, інші – просто помандрувати і побачити світ. Однак є третя категорія закарпатської молоді – це активні студенти, які шукають будь-яку можливість, аби здобути освіту за кордоном. Адже саме завдяки знанням, здобутим за межами України, вони досягнули або мають намір досягнути високих результатів у власній сфері в Україні.

І шанс навчатись за рубежем дають місцеві виші, які активно співпрацюють з вищими школами різних країн світу, – йдеться у статті газети "Панорама" у номері від 16 березня.

Наші герої – студенти УжНУ, для яких закордонне навчання стало своєрідним «рубіконом», початком нового етапу в житті.

Чехія: доленосна зустріч із щасливим фіналом

Щороку відділення журналістики УжНУ відправляє своїх найкращих студентів на навчання у Літню школу журналістики, що у місті Гавлічкув Брод у Чехії. П’ять років тому у рамках цього проекту на навчання відправились п’ятеро успішних молодих журналістів, серед яких і двоє наших героїв – Ірина та Роман Сов’яки, журналісти Закарпатської філії Національної суспільної телерадіокомпанії України «Тиса».

Ця поїздка у Чехію запам’яталась їм на все життя, адже за кордоном вони здобули чималий практичний досвід.

Ірина Сов’як розповіла, що про участь у цьому проекті вона дізналась, навчаючись на третьому курсі. Цю можливість вона вирішила використати сповна, адже їй завжди подобається відкривати для себе щось нове, а також поєднувати приємне з корисним – навчання та літній відпочинок. А Роман до цієї поїздки готувався в «екстрених умовах», адже коли з’явилась пропозиція виїхати на навчання та стажування, то у нього не було ні закордонного паспорта, ні візи.

Нині журналістське подружжя Сов’яків працює на обласному телебаченні та радіо. Роман трудиться тележурналістом, Ірина – радіожурналістом. І обидва співрозмовники зазначили, що тиждень, проведений у Літній школі у Чехії, був дуже насиченим. «Було важко: ми йшли з кімнати в гуртожитку о 7-ій ранку і поверталися після 9-ої вечора – увесь цей час ми були на заняттях у школі з перервами на харчування. Більшість часу ми мали практичні заняття по групах. Складнощі були пов’язані також і з недостатнім знанням чеської мови. Втім, приємно вразило те, що і викладачі, і учасники школи ставилися до цього з розумінням та всіляко йшли нам назустріч. А потім звиклося трохи: наприклад, за день до презентації свого сюжету про літній відпочинок я випадково стерла дуже важливі кадри, і від шоку заговорила чеською, хоч до того два слова не могла зв’язати. Крім того, часто, коли не вистачає сил, або просто ліньки «вибивати» якийсь коментар, згадую, що в Чехії це зробити було ще важче, бо поблажок ніхто не давав», – згадує Ірина Сов’як.

Ведучий телеканалу «Тиса-1» Роман Сов’як, у свою чергу, розповів про те, що знання, здобуті у Чехії, допомагають йому знімати сюжети, а також дотримуватись принципів незалежного суспільного мовлення, частиною якого є цей регіональний мовник: «Ми там вдосконалювали вже набуті знання та, як говориться, набивали руку.

Водночас, лише тут я зрозумів, що для якісного і цікавого контенту не потрібні величезні студії, мільйонні витрати та роздуті штати. Тут побачив, що справжній телевізійник має вміти все: вести репортаж, знімати відео, розумітися на техніці та монтувати сюжети.

Наприклад, ви – журналіст, що опинився без оператора на місці події. Ця подія важлива, і ви можете отримати ексклюзив. Для цього лише треба мати смартфон і, звісно, елементарні навички відеозйомки. За кілька хвилин це відео можна й змонтувати. Ви ще не встигнете доїхати до студії, а сюжет може вийти в ефір. Технології та знання дозволяють це робити. В Україні про це говорять лише зараз, а в Чехії про це казали ще 5 років тому. Про незалежність медіа нам розповідали численні запрошені лектори. Тоді це сприймалося як щось ефемерне. Зараз суспільне мовлення може цю ефемерність перетворити на реальність. Головне, щоб не заважали».

Медійне подружжя підтримує ідею створення суспільного мовлення, адже не може українське державне телебачення і радіо функціонувати у нинішньому виді: все треба осучаснити.
Та у Ірини і Романа з цією поїздкою пов’язані свої особливі спогади, адже саме тоді, п’ять років тому, у Чехії, заклалась основа їхньої сім’ї. «Ця поїздка таки була знаковою. Хоч тоді такою і не видавалася. Чи то зміна обстановки, чи щось інше допомогло подивитися на Ірину з іншого боку. Ми ж були давно знайомі, але лише за тисячу кілометрів від рідного дому і вишу зрозуміли, що подобаємось один одному. Все трапилося швидко. І згодом, після повернення в Україну, це переросло у стосунки. І от ми вже 5 років разом. Зараз ми велика сім’я з чудовими двома синами: Денисом та Богданом», – мовив Роман Сов’як.

Його дружина Ірина й досі здивована від того, як це закордонне освітнє відрядження змінило їхнє життя: «Кажучи відверто, я до тепер в шоці, що ми зійшлися з Ромою. Коли спілкувалися під час навчання в УжНУ, здавалося, що ми дуже різні. Але під час тіснішого спілкування у літній школі я зрозуміла, що мені з ним надзвичайно цікаво: могла годинами його слухати. Як виявилося, це працювало і в зворотньому напрямку. А однією сім’єю стали не відразу – це кропітка праця, яка, певно, ще триває і триватиме. Вивчати один одного все життя – хіба може бути щось прекрасніше?»

Зараз наші герої разом виховують двох дітей-близнюків і творять на обласній телерадіокомпанії справжнє, незалежне суспільне мовлення.

Польська освіта: менше теорії – більше практики

Як тоді, так і зараз студенти із Закарпаття продовжують навчатись і стажуватись за кордоном. Незважаючи на мовні та культурні перешкоди, закарпатська молодь адаптовується до умов в інших країнах і досягає успіхів за кордоном. Однією з таких студенток є четвертокурсниця факультету туризму та міжнародних комунікацій УжНУ Наталія Ждянська. З жовтня до січня, завдяки договору між вишами, вона безкоштовно навчалась у Поморській академії Слупська. Наталя уже вдруге опановувала фах туризмознавця за межами України.

Навчаючись у Польщі, наша героїня вже з перших днів помітила одну з основних відмінностей між українською та європейською освітами: поменше теорії – більше практики. «Тут, за кордоном, нас, окрім туризму, не навчали іншим наукам. На відміну від України, де студента «забивають» різними предметами, знання яких не дуже будуть потрібними у житті. Тобто, вони після закінчення вишу виходять справжніми фахівцями своєї справи. Крім того, усі дисципліни викладаються практиками. Студентам на реальному прикладі показують, як працює сфера туризму», – мовила студентка із Закарпаття.

Навчання у Поморській академії Слупська проводиться польською мовою. Тож дівчині перед навчанням за кордоном довелось опанувати її. А для українців діють спеціальні курси для оволодіння цією мовою. Також студентку вразили кілька особливостей вищої школи сусідньої країни: «Насамперед, мені запам’яталось неписане правило: якщо викладач не розповідав, отже, ми це не вчимо. Тому ми одного разу навіть змусили викладача дочитати дві останні теми. Дуже сподобались університетська та міська книгозбірні, у читальних залах якої у затишній атмосфері можна знайти чимало необхідної літератури».

Крім того, молоді люди мали час і для додаткового заробітку. Так, хлопці підробляли на заводах, а дівчата – у кафе.

Наталія додатково заробляла собі на прожиття в одній із популярних світових мереж фаст-фудів. «Ми самі складали собі розклад – таким чином легко поєднували навчання та роботу», – зазначила Наталя.

Нині дівчина має бажання реалізувати себе на Закарпатті, адже в області швидкими темпами розвивається сфера туризму. А набуті у Польщі теоретичні та практичні знання вона планує використати під час написання дипломної роботи. Але згодом для удосконалення своїх знань та досвіду вона має намір й надалі навчатись за кордоном, адже українській вищій школі далеко до рівня освіти сусідніх країн.

Ключ до успіху для української освіти: експертна думка

Нещодавно аналітичний центр «CEDOS» проводив дослідження міграції українських студентів. Згідно дослідження аналітиків Єгора Стадного та Олександри Слободян, однією з можливих причин міграції студентів за кордон є те, що віддача від освіти тут нижча, ніж в обраних молодими людьми країнах призначення. Проведене дослідження показало, що наша молодь обирає країни з високим рівнем освіти, але які при цьому мають великий контингент українців. Останній чинник зменшує психологічні втрати студентів після переїзду.

Варто зауважити, що у цьому дослідженні, проведеному експертами-аналітиками, виокремлені три групи студентів-мігрантів. Перша група їде за кордон, щоб здобути знання та навички, доступ до яких в Україні обмежений, і з набутим досвідом повертаються додому. Друга група студентів вирушає за кордон для постійного місця проживання. Але при цьому представники цієї групи можуть повернутись додому, якщо досвід міграції виявився неуспішним. Третя група студентів їде на закордонне навчання задля возз’єднання сімей.

Аналітик центру «CEDOS» зауважив, що для повернення студентів в Україну владі необхідно запропонувати справедливе правосуддя та правоохоронну систему, активно залучати інвесторів, створювати робочі місця для висококваліфікованих працівників та стимулювати освітню реформу. Єгор Стадний також звернув увагу на проблеми української освіти, які не дозволяють рухатись вперед. Однією з них є те, що навчання у вишах України доступне завдяки суттєвому державному замовленню.

«На жаль, зараз обсяги держзамовлення не спираються на потреби ринку праці. Тому студентам після закінчення вишу доводиться шукати роботу не за обраною спеціальністю. На мою думку, першим кроком виходу з цієї ситуації є суттєве зменшення державних місць для того, щоб не урізалось фінансування одного бюджетного місця, як є зараз, коли у порівнянні з минулим роком кількість коштів на одне місце зменшилась на 30%», – зазначив Єгор Стадний.

Також, за його словами, викладачі вищих навчальних закладів залежні від фінансування, яке прив’язане до кількості студентів: «Тому, щоб підняти рівень освіти, необхідно зробити ще один першочерговий крок: дати можливість викладачам відраховувати тих студентів, які не ходять на пари чи не демонструють високий рівень знань, без втрати фінансування одного місця. Також фінансування має покривати і витрати під час проведення практик. Адже останнє є однією з основ європейської освіти».

Джерело: PMG.ua
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Коментарі - 0