Цьогоріч великодні кошики у Мукачеві подорожчали

Воскресіння Господнє уявити собі без паски взагалі неможливо. А освячувати головний атрибут празника споконвіку всі несуть у кошиках із лози. Уже зараз на наших базарах вони масово продаються.

Цього товару чимало, різних розмірів і фасонів, на будь-який смак. Мерехтить в очах і від гами кольорів. Білі і жовті, коричневі і зовсім темні, червоні і фіолетові, бузкові, матові без будь-якого покриття і лаковані, помальовані різними фарбами і прикрашені квітами із полотняних стрічок. «Беріть ось цей, — припрошує продавець пані Марина з Ізи, що на Хустщині, — він якраз підійде на невеличку пасочку. А візьміть-но в руку, який легкий, наче пір'їнка, а що вже зручний такий – і говорити нічого. І недорогий, всього 80 гривень». – «То хіба це дешево за вісім десятків гривень? – перепитує середніх років молодиця, оглядаючи товар. – Боже мій, та минулорічної весни такий самий можна було за 50 купити». «Такої ціни, газдинько, вже не буде, хіба ви не бачите, що подорожчало все — від голки до автомобіля — не вгаває продавчиня із Марамороша. Ось за тиждень, побачите, ціна зросте ще, як мінімум, на десятку-дві. Ви гадаєте, що виготовлення цього товару аж така вигідна справа? Аж ніяк! Лозу вирощуємо у себе на городі замість овочів. З нею також чимало мороки. А потім її ще треба зрізати, почистити, зварити. Поки справа дійде до плетіння, то ви вже й не захочете з цим возитися, хоч би як дорого вам платили за вироби з неї. До того ж ціни на лаки та фарби зросли майже вдвічі. То хіба може залишатися вартість товару на минулорічному рівні?!».

Аргументи майстрині й справді слушні…

На запитання, чи добре йде торгівля кошиками, пані Марина тільки плечима стинає. «Де там добре, раніше я наймала «бусик», щоб привезти на зелений ринок у Мукачево товар, бо за день могла збути все, а нині чоловік на легковику з десятком-півтора кошиків, і то рідко коли. Попит на ці вироби є, однак у кишенях у людей вітер гуляє. Кожен нині старається заощаджувати на всьому, щоб було за що купити продукти до великоднього столу, а обновлення кошика залишає на наступний рік. Ціна атрибуту найбільшого весняного свята коливається від 70 до 200 і більше гривень, залежно від фасону, розміру та оздоблення, а обплетені лозою скляні пляшки для вина коштують від 30 гривень.

Поки розмовляю з продавцями, під'їжджає позашляховик, з якого виходить чоловік середніх років у модному дорогому костюмі, ба навіть його краватка потягне гривень на 300. Він питає продавчиню, який найдорожчий кошик. «Оцей бузковий з квітами ручної роботи, він найгарніший, віддам за 350 гривень», — пропонує жінка. Чоловік витягає гаманець і не торгуючись розраховується. Інші колегині від заздрощів аж на обличчях помінялися, а вона сама резюмувала: «Якби таких покупців хоч з десяток на день, бізнес був би такий, як треба».

Віталій Пумпинець