Фараони – наші мумії суспільства

Хто хоче розбагатіти впродовж дня, того буде повішено впродовж року. (Леонардо да Вінчі)

«Якщо глянути на карту, складену американськими дослідниками, побачимо, що древня українська земля стала колискою білої (нордичної) раси ще у VI тисячолітті до Народження Христа. А фараон Менес був засновником першої чирнігівської династії, що об'єднала в кінці IV тисячоліття до н.е. Верхній і Нижній Єгипет в єдину державу"... Так пише сучасний нам співвітчизник, відомий український історик Бебік. Ось чому, виявляється, українські олігархи, як нащадки «чирнігівської династії», ні в чому не поступаються єгипетським фараонам!

Щодо «американських дослідників», то вони, як жінка Цезаря, поза всякою підозрою. Цілком імовірно, що вони, як і американські президенти, які опікувались і опікуються долею українського народу, мають теж українське коріння. Може тому Україна за двадцять років стала державою гарних мрій і значних втрат як людських ресурсів, так і економічних, наукових та матеріальних надбань. Зате маємо щонайменше кілька десятків найбагатших людей, маєтних гламурненьких нероб, мазунчиків долі, що, як єгипетські фараони і американські президенти, мають такі (або й більші) права і повноваження. Вони можуть, наприклад, особисті заощадження зберігати у закордонних банках. Володіти земельними угіддями у кількасот гектарів і доводити їх до повного запустіння, мати у приватній власності заводи, фабрики, які не працюють, купувати собі літаки, гелікоптери, розкішні автомобілі за сотні тисяч і мільйони доларів, розбещувати неповнолітніх, влаштовувати дні ангела у Парижі, або десь інде. Вони навіть мають право захищати свою приватну власність із зброєю в руках від неозброєних, беззахисних співвітчизників, винаймати кілерів для винищення своїх опонентів, супротивників, конкурентів. А генерали внутрішніх військ, за їх повеліннями, не гребують виконувати обов'язки катів.

І немає нічого дивного у тому, що всі дуже багаті українські фараони є щиро віруючими людьми: вони вірять, що із допомогою демагогії зможуть захистити свої нечесні надбання, як із допомогою «комерційної таємниці» їм вдається приховувати експлуатацію переважної більшості співвітчизників. Дивними є, враховуючи певний досвід людства, експлуатовані українці, які упродовж двадцяти років дозволяють дурити себе «перебудовами», «реформами», «приватизаціями», «зарубіжними інвестиціями та інноваціями», «євроінтеграціями», «національними ідеями» і тому подібним.

Україна впродовж двадцяти років прагла бути державою гарних мрій і незаперечних втрат людських ресурсів, соціальних, економічних й матеріальних надбань. А все тому, що народилось дуже «розумне» покоління українців, які відкрили «білі плями» в історії України, запровадили на її теренах гіперінноваційного соціального розкладу. За тим розкладом усі, окрім деяких вибраних, мають бути трохи неосвіченими, не зовсім метикуватими, трохи дурнішими, не такими культурними, трохи національно несвідомими і геть непідприємливими. Від тих, котрі багаті.

Отже, багаті – то українські фараони, які мають такі привілеї й можливості, яких не мали і єгипетські фараони.

Як би добре не жили пролетарі, вони ніколи не змиряться із таким соціальним розкладом, що, за всіма наявними ознаками, є дискримінацією.

Елементарно: ніхто недостойний морального права жити краще, якщо всі громадяни держави мають спільну ідею будівництва нового життя.

Час іде, минуть колись й такі «реформи». Добре, що хоч на двадцятому році незалежного реформування прийшло усвідомлення того, що половина чиновників є зайвим баластом, і держава може безболісно обійтися без них. А втім – і без фараонів. Не єгипетських, а наших мумій суспільства.

Іван Дзьобак, журналіст