На Мукачівщині згадали про старий дідівський спосіб опалення оселі

Нещодавно у гірській Абранці на Воловеччині, молодий ґазда, майстер на всі руки, звів новий будинок. Ніби й невеличкий, а гарний такий, чепурний. Відразу бачиться, що зводив дім досвідчений будівельник, бо, як мовиться, тут усе на своєму місці. Зайшовши в оселю з холоду, звернув увагу на неабиякий комфорт: у кімнаті було тепло та затишно, наче надворі у Петрівку. Як пізніше з’ясувалося, господар сам змурував піч, яка напрочуд добре обігріває кімнату. Подібні є і в інших приміщеннях, де також дуже тепло. Перш, ніж мурувати грубку, Едуард Костю все до найменших дрібниць прорахував, бо досі йому ніколи не доводилося займатися цією справою. Розпитував, правда, у старих майстрів, що зводили печі та грубки десятиліттями, однак якогось особливого секрету вони йому не розкрили. Хоч він робив це вперше, та досягти цих параметрів йому вдалося. Результат бачите самі. Дрова у грубці горять добре. Що стосується матеріалів, то грубки найкраще виходять із перепаленої цегли. Так мурували наші предки, так роблять і нинішні справжні майстри. Тому кожний ґазда, хто хоче мати надійну піч чи грубку, мусить заготовити некондиційну цеглу. Точніше, таку, яка б нагадувала не глину, а перепалене скло. Тільки такий матеріал посприяє тому, що у вашій оселі буде комфортно. Згадали про старий дідівський спосіб опалення осель не тільки на Воловеччині, але й на Мукачівщині та Іршавщині. Приміром, жителі села Дешковиця Іршавського району ще ранньої осені заготовили собі дрова. Не дрімають і у Загатті, Броді, Смологовиці, інших селах Іршавщини, а активно доправляють дрова з лісу додому, поки ще не випав великий сніг. Хоча після подорожчання газу влада обіцяла субсидії, та із селян їх майже ніхто не отримує. От і виходить, що порятунок потопаючих виявився справою рук самих потопаючих. Отак, рятуючись від газової дорожнечі, все повернулося на круги своя. За матеріалами газети «Новини Закарпаття»